Втрата коханого чоловіка через раптову хворобу стала першим руйнівним ударом, який я пережила. Не встигла я оговтатися – як другий удар завдала моя власна мати, показавши своє справжнє обличчя в неймовірній зраді.
Через незмінну доброту і підтримку мого чоловіка, який без вагань надавав їй фінансову підтримку та допомогу по господарству, моя мати завжди хвалила його. Він був однаково щедрий до обох наших родин, ніколи не виявляючи жодного фаворитизму.
Однак після його несподіваної смерті фасад, який підтримувала моя мати, впав за мить.У момент моєї вразливості, коли ми пили, щоб заглушити біль, вона висловила свою справжню зневагу до мого покійного чоловіка, жорстко критикуючи людину, яка не зробила нічого, окрім як підтримала її.
Мамині слова були наповнені такою отрутою та образою, начебто зять глибоко образив її, що було далеко від істини.Приголомшена її раптовою ворожістю, я не змогла більше терпіти її присутність у моїй хаті і попросила її негайно піти посеред ночі.
Тепер я відмовляюся спілкуватися з нею чи пускати її до свого дому. Я продовжуватиму підтримувати батьків чоловіка, які щиро сумують про його втрату, але тільки не мою матір, яка образила його пам’ять і глибоко поранила мене.