Мені 22 роки, і вже більше року я зустрічаюся з Василем, який переїхав до мене. Живемо ми у квартирі, успадкованій від бабусі, тоді як Василь продовжує виплачувати кредит за машину, куплену ним три роки назад.Василь з самого початку попередив про свої фінансові труднощі через кредит, пояснивши, що не може витрачатися на подарунки чи вечері у кафе. Тим не менш, за весь час він не зробив жодного вкладу в домашній бюджет, іноді лише допомагаючи з прибиранням. Його обіцянки про те, що незабаром усе налагодиться, поки що не виправдалися.
Після нещодавнього підвищення його зарплати я сподівалася, що він почне допомагати з видатками, проте Василь заговорив про необхідність подумати про власне житло на випадок, коли ми розійдемося.
Мене турбує, що, виплативши за машину і квартиру, він може піти, знайшовши іншу, і вийде, що я даремно мала надію на майбутнє з ним.
Василь часто згадує свою колишню дівчину, що завдає мені болю. Можливо, його досвід з першим коханням змушує його бути обережним. Мої подруги вважають, що він просто використовує мене та радять шукати іншого.
Я мрію про законний шлюб та спільний будинок. Однак поки що це лише плани, адже, здається, у Василя немає почуттів до мене. Він каже, що любить, але не поспішає зробити пропозицію.