Наша сім’я зіткнулася зі складною ситуацією, яку ми ніяк не могли передбачити. Ми з чоловіком намагалися зрозуміти, як бути добрими батьками за таких обставин…Наш зять уже давно зраджував нашій дочці Олені, і ми знали про це. Однак ми вирішили тримати це в секреті від неї, вважаючи, що це в її інтересах.
Ми боялися, що, розкривши правду, змусимо Олену розлучитись у тому віці, коли знайти іншого партнера може бути складно. Незважаючи на невірність її чоловіка, він був гарним годувальником, мав спокійний характер і ставився до всіх по-доброму.
Моя сестра не схвалювала нашого рішення, але поважала наш вибір і не втручалася. Ми відчували протиріччя, але вважали, що з двох лих вибираємо менше. Ми завжди хотіли для Олени найкращого та сумнівалися, що правда покращить її життя.
Спочатку мій чоловік не погодився з моїм рішенням, але після душевної розмови він зрозумів мої докази. Я також поговорила з нашим зятем, який наполягав на тому, що любить Олену і може забезпечити їй гарне життя, хоч і виправдовував свої дії тим, що все це потрібне для його щастя.
Як би там не було, ми сподіваємося на позитивний результат і бажаємо Олені майбутнього щастя, незважаючи на постійний тягар сумнівів та провини.
Як вам здається: чи варто нам втручатися у шлюб своєї єдиної дочки?