Після трьох років декретної відпустки я відчула, що готова повернутися на роботу. Моя дочка почала ходити до дитячого садка, та й я втомилася від того, що мені нема чого робити вдома. Однак я не хотіла повертатись на колишню роботу, щоб нудно сидіти в офісі. Я вирішила відкрити невелику справу та склала бізнес-план, але зрозуміла, що мені не вистачає коштів.
Не бажаючи брати кредит, я звернулася до родичів, знаючи, що мої батьки мають заощадження на випадок непередбачених обставин. Однак мама відмовилася, лише запитавши, як я повертатиму борг, якщо мій бізнес прогорить.
Моя старша сестра, якій я часто допомагала доглядати дитину і дарувала цінні дитячі речі, теж відмовилася, пославшись на власні фінансові потреби та несхвалення чоловіка.
Найбільше мене розчарував мій чоловік. Олег не тільки відмовився підтримати мене, а й пригрозив розлученням, якщо я займу у когось гроші, відкинувши мій план як дурний і нікчемний.
Олег вважав, що я маю залишатися вдома і дбати про нашу дитину, а мої ділові амбіції розглядав як загрозу своєму самолюбству.
Я була приголомшена тим, що найближчі члени сім’ї не підтримали мене. Вирішивши не відмовлятися від своєї мрії, я зараз вивчаю можливості розпочати свій бізнес з меншими початковими інвестиціями. Адже якщо я здамся зараз – то шкодуватиму про це все життя!