Коли через 10 років безуспішних спроб я нарешті народила трійню у свої 48 років, замість привітань почула осуд з усіх боків. Мені зараз сорок вісім, і півроку тому на світ з’явилися троє наших малюків. Для мене та мого чоловіка це стало величезним щастям.
Усі останні десять років я намагалася завагітніти, але нічого не виходило. Лікарі лише розводили руками, мовляв, дітей треба заводити у молодшому віці. Рідні радили не витрачати гроші та усиновити дитину з дитячого будинку. Але я мріяла саме про свого малюка, хотіла відчути радість вагітності, виносити та народити самій.
У молодості я не думала про дітей — стосунки з першим чоловіком були дуже складними. З Вадимом ми одружилися рано, нам тоді було по двадцять, і незабаром він почав мене дорікати, а потім і зовсім зрадив. Переживши цю зраду, я довго приходила до тями, поки нарешті не зустріла своє справжнє кохання.
Леонід відрізнявся від інших чоловіків. Він дбав про мене, щиро хотів серйозних стосунків. Саме з ним я відчула бажання стати матір’ю. Коли після чергової спроби я дізналася, що вагітна, ми з Леонідом були на сьомому небі від щастя. Всю вагітність він підтримував мене, був при пологах і мужньо тримав мене за руку.
З народженням дітей наше життя дуже змінилося, але, на жаль, багато людей не соромляться висловлювати негатив. Вони вважають, що у нашому віці недоречно заводити трьох немовлят.