Мені 31 рік, а моєму чоловікові – 35. Ми одружені вже 13 років, у нас двоє дітей – 11 та 4 років.Спочатку наш шлюб був щасливим, але після народження першої дитини все різко змінилося. Мій чоловік важко справлявся з батьківськими обов’язками і з кожним днем ставав все більш відстороненим і безпорадним.
Коли наша сім’я збільшилася з появою другої дитини – поведінка чоловіка ще більше погіршилася. Він почав багато пити, не допомагав з дітьми та домашніми справами, і часто словесно ображав мене з таких незначних приводів, як немитий посуд чи шум дітей.
Я повернулася на роботу після декретної відпустки, заробляла менше за нього, але все-таки робила свій внесок у наше фінансове становище.
Однак під час моєї другої декретної відпустки чоловік зовсім перестав забезпечувати сім’ю, що змусило моїх батьків втрутитися та підтримати нас.
Чоловік приходив додому з роботи, відсипався, а вихідні проводив на дивані або в стані похмілля, ігноруючи домашні обов’язки та дітей. Його запальність призводила до частих сварок, включаючи псування майна та образи на адресу нашого старшого сина.
Незважаючи на мої прохання про допомогу, його мати заперечувала всі проблеми та завжди вставала на його бік. Наші стосунки погіршилися настільки, що в нас більше не було близькості.
Тепер я вже усвідомила необхідність розлучення, розуміючи, що наша сімейна динаміка є непоправною. Однак є одна проблема: квартира, яка все ще знаходиться в іпотеці, оформлена на його ім’я. І як мені зараз вчинити?