Людмила Степанівна, 83-річна пенсіонерка, незважаючи на свій похилий вік, невпинно підтримувала двох своїх дорослих дітей – 58-річну Олю та 50-річного Володимира. Вона зберегла здоров’я та вела домашнє господарство на свою скромну пенсію.
Оля боролася з алкоголізмом, а Володимир повернувся до рідного дому у 45 років після низки невдач у особистому житті та професійній діяльності. Жоден з дітей не працював, повністю покладаючись на матір.
Колись Людмилі вдалося відкласти 5-6 тисяч гривень на крайній випадок. Ці гроші були їй дуже дорогі: їх вона відкладала зі своєї невеликої пенсії та зберігала під ліжком у дерев’яній скриньці. Щонеділі вона відвідувала церкву, молячись не за себе, а за здоров’я, щоб і надалі допомагати дітям, які перебувають на її утриманні.
Однієї неділі, повернувшись з церкви, Людмила виявила, що її заощадження кудись зникли. У паніці вона кинулася до дітей.
Оля, вже напідпитку, заперечувала, що брала ці гроші. Володимир, після довгих вагань, таки зізнався, що вкрав гроші, щоб віддати борг, пообіцявши, що це востаннє. Він зухвало запропонував позичати ще грошей у сусідки бабусі Анастасії, що вони робили не раз.
Людмила чудово розуміла, що обіцянка сина була порожньою, адже історія його незворотних позик добре їй відома. Того дня бабуся була дуже пригнічена, розмірковуючи про тягар своїх дітей, які, незважаючи на вік, не виявляли бажання утримувати себе та матір.