Читаю тут безліч історій про жінок-заробітчан і просто хапаюся за голову. Дорогі пані, ну ви там у своїх Португаліях, Іспаніях та Італіях зовсім вже розум втратили?!
Я за три роки заробила на нову квартиру та ще й ремонт затіяла. Меблі вибирали не дешеві, а якісні, з натуральних матеріалів.
Практично всі мої колеги та подруги дивуються:
— Ганно, як так? Я ось уже 10 років орю, як кінь, а кредит за квартиру досі не закрила.
— А ти сюди на старість приїхала гроші збирати чи дітям допомагати?
— Звісно, дітям. Донька вийшла заміж, вагітна. Я оплачую їм ремонт та оренду.
— Ну, воно й видно. А я своїм дітям жодної копійки не даю!
— Як так? Ти що, Бога в серці не маєш?
— Зате розуму в цій сивій голові достатньо.
Так, дорогі матусі, я поїхала до Німеччини, щоби заробити виключно на свої потреби. Працюю тут кухарем на круїзному лайнері, заробляю пристойні гроші. Але за всі ці роки жодного євро своїм дітям не надіслала. Навіть подарунків не передавала, все відкладала, збирала з зарплати.
Проте діти думали, що я просто жартую. Мовляв, куплю квартиру і одразу все на них перепишу. Ага, зараз! Зробила ремонт, поставила замок на двері та ключі сховала.
— Мамо, ну ти ж знаєш, яка у нас ситуація в країні, ми вдвох заробляємо лише 30 тисяч, це копійки!
— Софіє, а в чому проблема? Твій ледар не може знайти другу роботу? Хочеш — приїжджай сюди на заробітки, разом працюватимемо.
— Я? На заробітки? Мамо, ти що, це смішно! Це робота для старших жінок.
— А чи не смішно у 30 років просити у мами грошей на продукти? У тебе немає совісті таке мені говорити.
Син взагалі сказав, що одружуватися збирається. І вгадайте, хто має нареченій каблучку купити, ресторан сплатити, музикантів найняти та частування привезти? Звісно, матуся Ганна, адже вона за кордоном працює! Наче мені гроші з неба падають.
Звичайно, я планую колись допомогти дітям. Але спочатку хочу закінчити ремонт у своїй квартирі, а потім купити ще одну для оренди, щоб був додатковий дохід.
Але бачу, як тут багато українок просто спини гнуть. Мені їх щиро шкода. Вони зовсім не поважають себе, шкодують грошей на каву або круасан у кафе. Ходять у старому одязі, живуть у гуртожитках, працюють по дві зміни, з ранку до ночі на ногах.
Хтось у коментарях напише, що я роздаю дурні поради та погана мати. Ну що ж, це ваша думка, і мені вона абсолютно байдужа.
Я просто хочу, щоб усі заробітчанки зрозуміли одну просту істину: ваше здоров’я та життя не нескінченні! Не варто заробляти хвороби, які потім доведеться лікувати роками. Заради чого? Ваші діти – дорослі, дієздатні люди. Нехай самі їдуть на заробітки!
А ви живіть для себе, працюйте для седе. Діти переб’ються та заспокояться. Але себе треба любити, поважати та цінувати. Запам’ятайте це раз і назавжди!
А ви погоджуєтесь з думкою нашої читачки?