“Синочок”, – шепотіла мати, коли хвороба прогресувала, – “будь ласка, не залишай Світлану. Подбай про неї. Вона потребує тебе”.
Світлана, тридцятирічна і лагідна дочка хворої жінки, жила тихо, нікому не завдаючи шкоди, у своїй квартирі.”І, так, вона має свою квартиру”, – додала мати.”Яка квартира? Ти віддала їй свою квартиру?” – недовірливо запитав син, – “чому я повинен дбати про неї без будь-якої вигоди? Краще забери її з собою на той світ, якщо ти збираєшся!”
“Жах”, – пояснила мати, – “ти не так зрозумів. Я вже давно переписала на вас свою квартиру. У Світлани є невелика квартира в хорошому районі від нашої бібліотекарки, за якою я доглядала. Вона залишила її мені, а я передала Світлані”.
“І ця квартира стояла порожня, поки я оплачував твоє лікування?” – звинуватив син, – “у нас могли б бути квартиранти, які б полегшили наш фінансовий тягар”.
“Чому ти такий жорстокий?” – Нарікає мати, – “Ти цілком забезпечений, у тебе процвітаючий бізнес і прекрасна наречена. Невже тобі потрібна квартира Світлани, щоб бути щасливим?”
“Я просто хочу, щоб ніхто не розраховував на мої гроші”, – різко відповів син, – “ми здаватимемо квартиру Світлани, але я не опікуватиму її”.Він вибіг, залишивши матір у сльозах. Мати, розбита горем, міркувала, що ж не так зробила у його вихованні. Вплив нареченої? А може, стрес від можливої фінансової вигоди затьмарив розум її сина? Вона боялася за майбутнє Світлани, не знаючи, як вплинуть її рішення на перебіг подій.