Ми з Ігорем були одружені лише рік, коли я зрозуміла, що його відданість комп’ютеру – не просто швидкоплинне захоплення. Будучи програмістом, він не лише працював з комп’ютерами, а й проводив увесь вільний час за іграми, внаслідок чого був ізольований від друзів та глибоко занурений у віртуальний світ.
Його мати сподівалася, що я допоможу йому подолати одержимість іграми, і на якийсь час мені здалося, що це вдається.Однак через три місяці після того, як ми купили новий комп’ютер, Ігор повернувся до своїх старих звичок. Незважаючи на мої спроби залучити його до інших занять, таких як прогулянки, робота по дому, перегляд серіалів і навіть вивчення англійської мови – необхідність його роботи та тяжіння до комп’ютера виявилися занадто сильними.
Спроби обмежити його ігри двома годинами на день спочатку теж давали результати, але незабаром він повернувся до звичної рутини.Наші стосунки напружувалися під тиском його ігор, що призводило до сварок і змушувало мене сумніватися у нашому майбутньому.Мене лякає думка про те, що я виховуватиму дітей одна, у той час як він буде занурений у свій віртуальний світ. Тепер я сумніваюся, що це те сімейне життя, яке я хочу чи заслуговую.