Загалом я задоволена своїм сімейним життям: чоловік добре заробляє, у нас гарний двоповерховий будинок, а в мене гідна робота.Однак є серйозна проблема — крайня ощадливість мого чоловіка, що межує зі скупістю, і це день за днем стає джерелом розчарування.Наприклад, нещодавно нас запросили на день народження до його батьків, і чоловік наполягав на тому, щоб бюджет подарунка становив лише 2 сотні. Усвідомлюючи скромність такого подарунка, я відчула себе надто незручно, щоб прийти з якимсь рушником чи простирадлом, тому відхилила запрошення його батьків під приводом того, що надто зайнята роботою.
Такий рівень контролю поширюється і на повсякденні витрати. Після купівлі продуктів я маю показати йому чек. Будь-яка непередбачувана витрата викликає шквал критики.Був навіть вечір, витрачений на те, щоби вислухати його лекцію про те, що потрібно обов’язково перераховувати всі копійки на касі.Його ощадливість сильно обмежує моє соціальне життя. Я рідко зустрічаюся з подругами, пропускаю обіди поза домом, рідко ходжу в кіно або вечеряю у кафе, тому що він стежить за кожною витраченою мною копійкою, в тому числі і з моєї зарплати.
Я щодня добираюся на роботу пішки за будь-якої погоди, щоб заощадити на транспортних витратах.Хоча я ціную необхідність відкладати гроші на майбутнє, але скупість чоловіка позбавляє нас простих радощів, роблячи життя менш приємним. Я не збираюся витрачати гроші праворуч і ліворуч, але відсутність фінансової свободи пригнічує.
Незважаючи на ці проблеми, я не розглядаю можливість розлучення, оскільки в іншому наш шлюб є стабільним. Але я перебуваю на роздоріжжі, розмірковуючи: чи є спосіб вплинути на погляди мого чоловіка на гроші, щоб послабити його жорсткий контроль над нашими фінансами?