Раннє життя Марини в селі було відзначено втратою батька, а потім хворобою матері. Мрії Марини, яка прагнула навчатися в місті, перервалися, коли їй довелося доглядати хвору матір. Сусідка Ганна запропонувала допомогу, але Марина вирішила залишитися. Коли матері не стало, Марина знайшла втіху у роботі та громаді села. Несподівано у її житті знову з’явився знайомий Віктор. Віктор, який захоплювався Мариною на відстані, почав зближуватися з нею та її дочкою Іринкою.
Згодом їхній зв’язок став ще міцнішим, і вони утворили дружну родину, в якій головну роль відігравала літня сусідка, бабуся Зіна. Саме тоді, коли життя здавалося налагодженим, повернувся колишній чоловік Марини, Павло, сподіваючись відновити зруйновані стосунки. Проте Марина, впевнена у своєму новому щасті з Віктором, відкинула його.
Іринка теж висловила свою любов до Віктора, визнавши у ньому справжнього батька. Сім’я – Віктор, Марина, Іринка та бабуся Зіна – жила дружно, що свідчить про те, що іноді обрана сім’я може дати більше любові та підтримки, ніж біологічна, і не завжди кров густіша за воду.