Любов Петрівна з’явилася на роботі надзвичайно стурбованою, чим викликала занепокоєння колег, особливо своєї близької подруги Насті. Причиною її неуважності стало недавнє знайомство з дівчиною її сина Антона, Кариною, поява якої не давала їй спокою з незрозумілих причин. Незважаючи на начебто підходяще походження Карини і дворічні стосунки з Антоном, Люба почувала себе неспокійно. Це почуття особливо посилилося, коли Антон оголосив про їхні заручини. Настя вислухала побоювання Люби,
а потім поділилася повчальною історією зі свого недавнього перебування у лікарні. Вона розповіла про літню жінку – Ганну Іванівну – яка зрештою зіткнулася з наслідками своїх маніпулятивних дій. Ганна довгі роки втручалася в життя свого сина Віталіка, що призвело до низки трагічних подій, внаслідок яких вона опинилася в ізоляції – з розпачом в очах та без підтримки рідного сина.
Ця історія знайшла відгук у Люби, примусивши її переглянути свою точку зору на стосунки Антона та Карини. Незабаром вона дізналася, що Антон і Карина вирішили тихо одружитися і жити незалежно, віддаючи перевагу своєму шляху без особливих урочистостей. Початкові побоювання Люби змінилися обережним оптимізмом: вона сподівалася на краще, визнавши, що майбутнє її сина більше не в її владі.