Шестирічний Вадим дивився у вікно, занурившись у роздуми про майбутній день народження. Коли мама запитала, який подарунок він хоче отримати, він не зміг вибрати між великою машиною, велосипедом, як у його сусіда, та ігровою приставкою. Мати ж на ці побажання могла лише похитати головою. Батьки Вадима, Влад та Віта, одружилися молодими, одразу після інституту. Незважаючи на своє кохання та амбіції, вони зазнавали фінансових труднощів. Віта працювала в кафе, заробляючи скромні гроші, а Влад, не знайшовши бажаної офісної роботи,
відмовився від менш гідної праці. Коли Віта завагітніла, їхнє становище не покращало. Вона вирішила не робити аборт, навіть якби це означало, що вони виховуватимуть дитину самотужки. У результаті Віта переїхала до матері. Влад відвідував новонародженого сина Вадима, але підтримки не надавав. Віта не стала домагатися аліментів, воліючи ростити Вадима без допомоги батька. Мати Віти спочатку погоджувалася сидіти з дитиною, але потім почала ображатися на Вадима за те, що він схожий на батька.
Якось Віта повернулася додому раніше часу і виявила, що мати ігнорує Вадима, що плаче. Не витримавши такого звернення, Віта переїхала до подруги, а потім зняла власне житло та відправила Вадима до дитячого садка. Мати Віти вибачалася, але Віта не могла забути жорстокого поводження з сином. Влад, як і раніше, був відсутній у їхньому житті. Згодом Віта знайшла кращу роботу, що дозволило їй купити квартиру в кредит. Незважаючи на те, що з фінансами було туго, вона навіть допомагала подрузі пережити важкі часи. Коли наближався день народження Вадима, Віта розуміла, що не може дозволити собі дорогий подарунок через кредит, але була впевнена, що її розумний син не відмовиться почекати з пишними подарунками ще трохи.