Мені 29 років, а мій чоловік старший за мене на 5 років. Ми живемо у трикімнатній квартирі, яку я успадкувала від своєї тітки. Квартиру ми добре відремонтували та обставили всім необхідним. Нещодавно ми виплатили автокредит без сторонньої допомоги. Ми обоє добре заробляємо, тому відчули себе готовими до створення сім’ї – і вирішили більше не відкладати народження дитини. Новина про нашу вагітність, яку ми тримали в секреті протягом 4 місяців, була зустрінута з радістю моїми батьками – але не свекрами.
Вони були засмучені, стверджуючи, що ми мали накопичувати на їхню дачу, яку вони планують купити вже 20 років. Справа в тому, що мрія моєї свекрухи про дачу з часом перетворилася з бажання мати скромний будинок з садом на бажання мати велику, повністю обладнану всесезонну резиденцію. Попри довгостроковий план накопичень вони так і не зібрали достатньо коштів. 4 роки тому моя свекруха запропонувала, щоб мій чоловік, його брат і я зробили свій фінансовий внесок, оскільки зрештою ми успадкуємо цей будинок. Хоча я сумнівалася в цьому,
чоловік запевнив мене, що впорається без шкоди нашому бюджету – використовуючи гроші від своєї додаткової роботи. Однак, як у результаті виявилося, фінансовий тягар лягав здебільшого на мого чоловіка: його брат і мама майже не брали участі у цій справі. Зараз, коли наша дитина ось-ось народиться, а дача все ще залишається далекою мрією, я зосереджена на тому, щоб забезпечити здоров’я і благополуччя майбутнього малюка – незважаючи на сімейні розбіжності, що продовжуються й досі.