Спостерігати за тим, як різко змінюється поведінка моєї свекрухи, було одночасно кумедно та тривожно. Це сталося відразу: її звичайна поведінка змінилася нехарактерно широкою посмішкою. Така зміна збіглася з несподіваною спадщиною, яка дісталася мені нещодавно. Я росла тільки з мамою, ніколи не знаючи батька, який зник, дізнавшись про вагітність моєї матері. Ми жили скромно: мамин дохід ледве покривав наші основні потреби. Через роки я сама оплачувала свою заочну освіту,
жила в гуртожитку і жорстко розпоряджалася своїми фінансами, часто жертвуючи особистими потребами. Свекруха ніколи не схвалювала мене. Вона хотіла знайти для свого сина більш забезпечену дівчину, критикуючи моє скромне походження та освіту. Вона відкрито висловлювала своє несхвалення, сподіваючись, що її син сам знайде когось з багатшої та заможнішої родини. Незважаючи на її грубі слова та спроби переконати його, мій чоловік усіляко підтримував мене, захищаючи наші стосунки від її гірких зауважень. Новина про спадщину стала для мене сюрпризом. Жінка, яка назвалася сестрою мого батька, зв’язалася зі мною, щоб обговорити питання, пов’язані з ним.
Я дізналася, що батько пішов з життя, залишивши мені значну спадщину: квартиру, будинок та велику суму грошей. Ця новина перевернула мій світ – а ставлення свекрухи до мене різко змінилося. Вона раптом стала надто доброзичливою та послужливою. Ми з чоловіком запланували оглянути спадкову нерухомість. Хоча свекруха, здавалося, була не проти приєднатися до нас, я вважала за краще зберігати дистанцію, побоюючись її новонабутої доброти. Зараз дуже інтригуюче спостерігати за її поведінкою, адже тепер мене вважають “ідеальною невісткою” завдяки батькові, якого я ніколи не знала. Однак я залишаюся обережною, не знаючи: чи є така поведінка щирою, чи це просто реакція на мій новий фінансовий статус?