Маша та Олексій, колись закохані один в одного студенти, стали одночасно і партнерами, і колегами у юридичній сфері. Коли Маша завагітніла, а потім і другу дитину народила, вона з радістю прийняла материнство, залишивши кар’єру на потім. Олексій став віддалятися і ображатися. Йому хотілося динамічнішого життя, а Маша була задоволена і своїм спокійним життям, хоч і виснажувала себе турботами про дітей. Олексій критикував Машу за те, що вона поглинута материнством,
і віддалявся, чекаючи на боці того дня, коли вона повернеться до колишнього способу життя. Коли Маша, зрештою, вийшла на роботу, вона почала повертатися додому веселою, але дещо відстороненою. Через півроку вона розповіла, що має серйозні стосунки з іншим чоловіком, молодшим за неї на п’ять років, і вона хоче розлучитися. Приголомшений таким поворотом Олексій спитав, чи є шанси все виправити. Маша нагадала йому, як він нехтував її потребами в ті роки, коли вона сиділа вдома з дітьми. – Ти ж гадав, що з двома дітьми я нікому не потрібна? – сказала вона, – змушував повернутися на роботу, щоб довести свою цінність.
Маша поїхала з дітьми, щоб почати нове життя зі своїм новим коханням, залишивши Олексія на самоті розмірковувати про його самовдоволення та жахливе ставлення до дружини. Вона нічого не взяла з їхнього спільного майна, вірячи в те, що можна почати спочатку, з нуля. Вина за це повністю лежала на Олексії: він став чужим для своєї дружини, не зумівши стати уважним партнером та батьком. У виборі Маші відбилася найчистіша істина: люди шукають таких партнерів, хто виявляє не пасивну присутність, а турботу та увагу.