Щойно Ліда переступила поріг кімнати, де працювала, як усі на неї косо подивилися. До неї підійшла Галя. — Лідо, ти не ображайся, але сукня ця твоя не личить тобі. Я, як подруга говорю. Розумієш, мені неприємно, що інші сміються з тебе і жартують, і я вирішила тобі сказати. Увечері вечеряли мовчки. Юрій зауважив, що його наречена чимось засмучена. Коли він не витримав: — Ти вже давно зрозуміла, що від твоєї Галі нічого доброго й чекати. Завдяки заздрісній подрузі, перевірку на міцність пари пройшла блискуче. (M/V)

У мого чоловіка була тітка, що живе в селі, тітка Рита. Вона ніколи не була одружена, не мала дітей, але і була шалено доброю і щедрою. Тітка Рита була хрещеною наших дівчаток, яким вже по 15 і 13. Тітка на всі свята відправляла нам подарунки, часто приїжджала до нас, але говорила, що від міської суєти і постійного шуму вона довго у нас затримуватися не може.

Нещодавно тітки Рити не стало. Так як у неї не було інших родичів, вона залишила свій будинок з ділянкою моєму чоловікові. Ми дуже зраділи, думали, nродамо ділянку з будинком і куnимо хорошу квартиру в місті, тільки я ще не знала, що цей спадок зруйнує нашу сім’ю. Вступивши у спадок, чоловік вирішив, що нічого nродавати не буде.

Йому так сподобалася ця ділянку, то він вирішив переїхати туди (і ми з ним же, звичайно) жити на постійній основі, а квартиру в місті запропонував здавати в оренду. Знаєте, ми з чоловіком обоє міські. Ми-діти кам’яних джунглів, які звикли до шаленого темпу міста. Я думаю, я швидше на роз лучення подам, ніж з дітьми в село переїду. Ох, а я, дурна раділа спадку чоловіка. Знала б я, чим це обернеться…