Нещодавно я вирішив сходити у гості до старого друга. Зайшов до нього додому, повісив рюкзак на вішалку і пішов до вітальні. У друга є маленький син. Йому майже шість років. Так як я давно не бачився з Андрієм та його дружиною, то наша розмова затяглася на кілька годин. Повернувся я додому пізно. І лише тоді виявив, що в сумці немає гаманця з rрошима та документами. Намагався згадати, де міг витягти їх, але так і не згадав.
Прокручував у голові весь минулий день, коли мої думки перервав телефонний дзвінок. То був Андрій. Він сказав, що поки ми були на кухні, хлопчик витяг мій гаманець. Він вибачався за цей інцидент. Я одразу ж поїхав назад, забрав гаманець, попрощався, але тільки вдома помітив, що в гаманці не вистачає п’ятисотної kупюри. Я знову зателефонував до Андрія, але він сказала, мовляв, вони все повернули. Тепер я не знаю як повернути свої rроші.
П’ять сотень — не маленька су ма на сьогоднішній день. Нічого батькам не доведеш. І мені залишається змиритися з тим фактом, що rрошей мені більше не повернути. Як би там не було, ця прикра ситуація змінила моє ставлення до Андрія та всієї його родини. Навряд чи ти думаєш про те, що тебе можуть обікрасти, коли йдеш у гості до хорошого друга. Зате я зрозумів, що гаманець відтепер краще завжди носити у кишені.