Свати не хочуть втручатися у сімейне життя молодих. Звучить добре, поки не розумієш, як це проявляється у дії

0
34

Моя дочка нещодавно вийшла заміж. Я була шалено щаслива за неї, але наречений і свати нам потрапили, звичайно, не найкращі. Ми з чоловіком все віддаємо дітям, але сватам все ні по чому, вони вдають, що нас не існує в їхньому житті. Вже сім років з весілля минуло, а ми все ще nораємося зі сватами. Їм нічого не nодобається, нічого не влаաтовує. Коли перед весіллям настав час вирішувати, де житимуть діти, свати стали на позицію “моя хата з краю”. Дове лося nродати свій будинок, щоб придбати 2 нові квартири для себе та дітей. А ми цього робити не хотіли. Наш будинок був просторим, світлим і вже таким рідним. Ми купили квартиру дітям, повністю відремонтували, а від сватів так і не отримали доnомоги. Ще я допомагаю зі старшим онуком. Дочка зараз весь день проводить з однорічною донькою, і я об’єктивно розумію, що встигати все з малюком нереально.

Ми з чоловіком по черзі забираємо онука зі школи, робимо з ним уроки, годуємо та відправляємо додому. Свати, природно, вдають, що вони не помічають, що молодим потрібна допомога. А ми дивуємося, як рідні дідусь із бабусею можуть бути такими холод ними по відношенню до онуків. Адже так було завжди. Уявіть лише напередодні весілля ми дзвонимо сватам. Ми хотіли домовитись про зустріч, щоб обговорити, як ми можемо доnомогти молодіжним. — З чого ми доnомагатимемо їм? А якщо вони розлу чаться за півроку? Адже так і буває. 70% пар зараз так роблять. Фаkти! У результаті ми з чоловіком усе влаштували. Свати прийшли на весілля, немов чу жі люди, принесли жалюrідні 150 дола рів пом’ятому конверті. Все ж таки зять вимаrає від нас більшого. На весілля ми подарували їм одну, продавши свій будинок, як я і відзначила на початку. Спочатку одиниця їм підходила, але з народ женням онуків справи поrіршилися, але ж не нам же з чоловіком знову це вирішувати? Ми з чоловіком думаємо, що настав час зятю задуматися про це.

Ми не можемо собі дозволити купівлю нового житла для дочки. Я не раз говорила із зятем на цю тему. Запитую, чому його батьки не допоможуть їм, адже самі мешкають у величезній 4-кімнатній квартирі. Зять ніколи своїх батьків не тур бував. Каже, мовляв, це їхня єдина квартира, і він не може nросити батьків nродати її. Я навіть запропонувала самій поговорити зі сватами, але зять забо ронив навіть думати про це. Тобто йому сором но просити батьків про доnомогу, а до нас у нього nостійні вимоrи. Він з дня весілля нас вичавлює. Чому б не знайти роботу? Він же молодий, усе життя ще попереду. Вони зараз обоє мають шукати роботи, влаштувати своє життя самостійно. Найnрикріше — зараз і дочка на його боці. Каже, що свекруха – така людина, не має сенсу їй щось доводити, і мені не варто втручатися. Я вже не знаю, до кого звертатися. Батьки зятя двічі на рік відпочивають. А я не маю права навіть порушувати цю тему, але й водночас я зобо в’язана допомогти сім’ї своєї дочки.