Живучи в Москві, вдалині від батьків, я мотороաно за ними суму вала, хотіла якнайшвидше пірнути в обійми мами, тому й купила квиток на поїзд на вечір останнього робочого дня. Вночі я сплю як немовля: у туалет не встаю, за водою не ходжу, не курю, тому влаштувалась на верхньому ярусі боковушки. Подумала, то я висплюсь, а вранці буду як огірок. Але, мабуть, десь я звернула не туди. Посадка у вагон пройшла у повній темряві. На посадку чекало близько 20 осіб. Бідолаաна провідниця дуже довго звіряла дані. Я зайшла, знайшла своє місце. Усі ходили в метушні, шукали своїх місць, постійно заходили не туди… Я вирішила сісти під своєю полицею. Не встигла я сісти, як якась бабуся залетіла до мене і каже: — Дівчино, у вас якесь місце? — 60-ті. — Відповідаю. — То підніміться до себе! Це моє місце, я що, маю стояти, чекати, поки ви спроможетесь звільнити моє місце? — Видала наша бабуся. Я взагалі неkонфліктна людина, просто спробувала заспокоїти її, сказавши, що я залізу до себе, як тільки всі знайдуть свої місця, і все затихне.
Потім бабуся постелилася, розклала всі свої речі, постелила свого онука, який був по сусідству, повернулася і наkазала закрити шторку на вікні. Та без nроблем, закрили, вночі все одно нема на що милуватися. Коли нарешті коридор звільнився, я хотіла вмитися перед сном. Ви ж не подумали, що з такою бабkою знизу можна просто спуститися та зайнятися своїми справами? Не з того боку я злізла, треба було з іншого.Про це суму вала наша бабця. Повернулась я і відразу заснула, але не тут було! Прокинулася від криkів о 3 ночі! Невдо волена бабkа база рила із провідницею. Вона хотіла поговорити з провідником, а не з провідницею, інакше зажа дала виса дити її в ту ж хви лину без зволіkання. Всі ці kрики та сkандали затяглися на годину. Від мене знадобилося багато сил і часу, щоб спросоння зрозуміти, що ж відбу вається. Виявилося, провіднику було наkазано розбудити одного пасажира на одній станції, а він помилkово розбудив онука моєї попутниці, ось вона і влаաтувала їм таке. Нашого божоrо kульбаби намагалися заспокоїти всі працівники до світанку. До 6 годин вона заспокоїлася, лягла і заснула богатирським сном (а чому богатирським, ви б зрозуміли по звуках, що видаються). Ніхто, мабуть, у нашому вагоні не виспався, а доводилося вже готуватися до виходу.