Шлюб у Каті не склався. Розлучившись із чоловіком, Катя вирішила почати життя з чистого аркуша. Тому й опинилася у зовсім чужому місті. Зняла невелику квартиру, недорогу через занедбаний стан. Домовилася з господаркою, що зробить ремонт на свій смак і почала шукати роботу. Увечері до неї зайшов сусід зверху, молодий, приємний хлопець. Представився Олегом, сказав, що дуже дружив із бабою Тонею, яка до смерті жила у цій квартирі, доnомагав їй. Олег Каті запропонував звертатися до нього, у разі потреби! Наступного дня Каті потрапило оголошення, був потрібен дизайнер-оформлювач, проте телефону там вказано не було. Піти на адресу одна Катя не наважилася і звернулася до Олега за доnомогою.
Виявилося, що роботодавців Олег знав особисто, він зателефонував та домовився, щоб вони прийняли Катю. Роботи Каті сподобалися і з нею уклали контракт. Життя налагоджувалося. На роботі все йшло добре і вдома ремонт просувався потихеньку. Катя обклеїла одну стіну в кімнаті трафаретом із незабудок, а решту, три, пофарбувала у ніжно-ліловий колір. Вийшло дуже затишно. А вночі їй наснилася якась старенька, вона kритично оглянула кімнату, потім усміхнулася Каті і сказала: «Люблю незабудки.» Щоб відзначити закінчення ремонту та подякувати за доnомогу з влаштуванням на роботу, Катя запросила Олега на чай. Олег ремонт схвалив: «Бабі Тоні точно сподобалося, вона любила незабудки».
Бабі Тоні? А Олег не має її фотографій? Олег пошукав у телефоні та показав їй фото колишньої господарки квартири. Так от хто до неї приходив! Вечір прийшов у приємній бесіді, а вночі баба Тоня з’явилася уві сні ще раз. «Ти придивись до Олега, він добрий хлопець і руки у нього золоті. Будеш за ним, як за муром». Йшов час, Катя з Олегом дуже потоваришували, багато часу проводили разом. А невдовзі зрозуміли, що кохають одне одного і стали жити разом. Напередодні їхнього весілля баба Тоня наснилася Каті востаннє. Подякувала їй і за квартиру, і за Олега, сказала, що тепер їй нема про що турбуватися. Благословила їх та пішла. І Катя думає, що завдяки благословенню баби Тоні у неї по-справжньому щаслива родина.