Ілля знайшов собі ідеальну дружину, яка наро дила йому двох дітей. Але це щастя він проміняв на хвилинну сла бкість.

0
31

Іллі завжди подобалися ефектні та жваві дівчата, він не звертав уваги на їхнє минуле та на те, скільки хлопців у них було. Головне для Іллі – це яскрава оболонка. Він бігав за такими дівчатами, дуже вони були до душі. Такі веселі, легкі на підйом, всі готові. З ними Ілля почував себе живим, відчував приплив енергії. Тільки от батьки постійно твердили синові, що за дружину він повинен взяти дівчину скромну і пристойну без жодного минулого. Але такі сірі миші не цікавили Іллю, та й до батьків прислухався – одружуватися не поспішав. Коли Ілля нагулявся, йому виповнився четвертий десяток. Треба б і про сім’ю замислитися, про дружину та дітей.

Почав шукати ту, яка і йому, і батькам сподобається. Знайшлася така дівчина на ім’я Ліза. Вона вчилася в університеті, ще зовсім молоденька, без темного минулого, наївна, мила дівчинка- саме те, що шукав Ілля. Сама Ліза була рада тому, що такий поважний чоловік, як Ілля, раптом звернув на неї увагу. Усі дівчата з курсу заздрили. Їхні хлопці на автобусі їдуть, а її Ілля на дорогій машині. Ще дарує квіти, великі дороrі букети. Гарно Ілля доглядав дівчину. І батькам Ліза дуже сподобалася- вирішили зіграти весілля. Мама відразу Іллі сказала: -З дітьми не затягуй. Все так і зробили, за 9 місяців Ліза наро дила хлопчика. Батьки Іллі були не в собі від радості та щастя, всі були задоволені.

І сам Ілля почував себе добре в ролі доброго батька, чоловіка і зразкового сім’янина. Ліза добре закінчила університет, а потім наро дила ще й дівчинку. Бабуся з дідусем задарували невістку подарунками, вже не знали, як показати свою радість. Дуже любили вони Лізу. Завжди хвалили її. Одного дня Ілля підійшов до Лізи, щоб повідомити важливу новину: -Ми розлучаємося … -Що, але як, чому?! -Ліза, пробач мені, я знаю, як жа хливо роблю, але я полюбив іншу. Дім і все залишаю тобі та дітям. Але я йду. Цією іншою стала нова секретарка на роботі Іллі. Вона була тією самою фатальною жінкою, до якої так тяглася душа Іллі ще з молодості. Батьки були розчаровані вчинком сина, але всіляко продовжували підтримувати Лізу. -Це не надовго, — говорила мама Іллі.