У мене є сестра Настя. Вона дуже добра. Батьки завжди говорили, що вона є прикладом для наслідування. Допомагає дітям, допомагає старим, намагається, щоб догодити всім довкола. Але я думаю, що це неправильно, адже у житті такі люди не бувають щасливими. Це, звичайно, дуже романтично, що вона дуже добра, хороша, всім допомагає, але в житті через це їй дісталося чимало. Так вона якось познайомилася з алкашем. Його сім’я також випивала. Вона чомусь говорила, що покохала його, шкодує його, хоче його виправити, хоче щоб він змінився, і щоб він не nив.
А що зрештою вийшло? А в результаті вийшло те, що він почав вживати ще більше. Вона зрозуміла, що він ніколи не кине пити, і просто якось кинула його і пішла. Чи не пішла; вірніше, втекла. Піти пішла, але потім почалася інша історія. Інтернетом познайомилася з одним хлопцем, зустрічалися вони недовго, він був із села і в нього теж були свої діти. А в моєї сестри до цього часу теж було двоє дітей від першого шлюбу… Вона так пошкодувала цього чоловіка та його дітей, що вирішила переїхати до села – жити, доїти корів та доглядати його дітей.
Зіграли весілля. Син нормально прийняв “нову маму”, але дівчата були налаштовані погано, почали пакостити. Вони ігнорували її прохання, не слухалися їй, потім скаржилися батькові, мовляв, нова мати поrано ставиться до них. Вже минуло чимало часу, але налагодити стосунки їм не вдається. Сталося те, що я передбачила. Її діти ніяк не могли порозумітися з дітьми цього чоловіка. Я попросила сестру, щоб вона пішла від нього, повернулася додому, але вона заявила, що їй шкода дітей чоловіка, і вона не хоче їх кидати. До чого може довести надмірна доброта.
