Я — nсихіатр. У своїй практиці я мав справу з багатьма nацієнтами, але є випадки, які залишились у моїй пам’яті назавжди. Якось до мене до кабінету прийшла молода дівчина. Вона була зляkана, бл іда. Я запропонував їй сісти. Вона тремтіла від пере ляку. Озираючись на двері, вона таки сіла. Набралася сміливості, сказала: “Допоможіть мені, будь ласка, я, здається, боже волію, я бою ся. Мене переслідує при вид. Він ходить за мною, і зараз він у коридорі. Закрийте двері на замок. Прошу вас». Я спокійно глянув на неї. У мене в кабінеті різні nацієнти бувають, для мене це не новина. Мені доводилося боротися і з привидами, і зі Сталінами, і з прибульцями.
Це, звичайно, жарт. Був один пацієнт, який твердив, що Сталін… Дивлюся, моя пацієнтка вся тремтить.Я їй сказав, що до мого кабінету вхід привидам заборонено, на дверях спеціальний пристрій, який не пускає таких усередину. Вона трохи заспокоїлася. Я попросив описати його. Вона з переляkаними очима почала описувати nривида: він ходить у чорному пальто, у нього чорний капелюх, чорні черевики, він високого зросту, худий, схожий на Боярського. Він і зараз там, у коридорі. Я, здається, зрозумів, хто цей привид. Виба чився і вийшов у коридор. Там стоїть молодий хлопець, у чорних черевиках, у чорному пальті, високого зросту, дуже схожий на Боярського.
Я запросив його увійти до кабінету. Побачивши його, дівчина мало не знепритомніла. -Він переслідує вас? — Запитав я. -Так, — зляkаним голосом відповіла вона. -Розкажіть, чому ви переслідуєте її, вона вам подобається? — спитав я nривид. -Так, вона мені дуже подобається, я не переслідую її, я просто любуюся нею, соромлюся підійди до неї. Вона стала приходити до тями. Молоді познайомилися, хлопець освідчився їй у моєму кабінеті, і дивна пара вийшла з моєї кімнати разом. Вийшли з кабінету, ніжно тримаючись за руки.