Лариса тоді жила з чоловіком і сином в квартирі, в гості до неї часто приходила єдина подруга, і то чоловік завжди був проти неї. — Ну Павлуша, до неї мати прийшла, вона її нена видить ну перечекає трохи вона тут. — Нехай вона до себе і йде, напевно, вона тебе і від приготування моєї вечері відволікала. Мужиків вона тобі сюди приводить мабуть… — Ну яких мужиків, у мене є ти. І так кожен раз. Вона домовилася з Катькою, що та буде приходить, тільки тоді, коли вона буде на 100 відсотків впевнена, що чоловік не прийде. Вона так довіряла подрузі, що в таємниці від чоловіка, навіть віддала їй ключі від будинку, ну все, що завгодно могло статися, щоб про всяк випадок вони там були.
Лариса сама до Катьки не ходила, нечупара та була, а Лариска, вона чистюля. В один із днів, коли подруга пішла, а чоловік прийшов, на його халаті було її волосся, вона спробувала непомітно змахнути його, ну як вона чистюля, могла не випрати чоловіка халат і не подивитися на крісло, куди зазвичай сідала її подруга. — Фуууу, знову ця приходила сюди, я тобі що говорив, щоб її тут більше не було. — заявив чоловік. — Вона моя єдина подруга, ти не можеш взяти і заборонити мені з нею спілкуватися! Чоловік встав і пішов у нічну зміну, зробивши вигляд, що не хоче розмовляти з дружиною. На ранок, коли Лариса збиралася на роботу вона забула вдома телефону, ключі не брала, думала, що син закриє двері, а чоловік в цей час вже повернеться з нічної зміни.
Вона прийшла додому, вдома чоловіка не було, вона пішла до сусідки Катьки, її подружки, довго стукалася, навіть подумала, що та спить. Катька відкрила двері на ланцюжок. — Кать, дай Ключі. — У мене чоловік… — Та я швидко, тільки, ключі віддай. І тут Лариса помітила домашні капці чоловіка на порозі у тієї самої жінки, яку він не перетравлював, кожен раз, коли вона з’являлася в їхньому будинку. Вона відчинила двері, пройшлася до кімнати, а він там rолий лежить. Ну і все, ось так закінчилася і дружба, і сімейне життя. Колиաній чоловік тепер живе поверхом вище.