– Це не моя дитина, вона зовсім на мене не схожа! – кричав Олег. – Як ти можеш так говорити про свого сина? Адже ти навіть ДНК-тест робив, тобі і цього недостатньо? – А може, ти цей тест підробила? Звідки мені знати? – Звідки у мене такі гроші, щоб підробляти випробування? – Звідки? Твій колишній, напевно, дав, щоб зіпхнути мені свою дитину! – Олег, ти хоч розумієш, що кажеш? Усі немовлята такі, спочатку взагалі ні на кого не схожі! – Все, я нічого не хочу чути! Збирай свої речі і щоб увечері тебе тут не було! – Крикнув Олег і з гуркотом зачинив двері.
Ліза опустилася на підлогу з дитиною на руках. Маленький Кирило голосно плакав, наче розумів, що мамі зараз дуже погано. Хлопчик кричав, і Ліза довго не могла заспокоїти його. Коли він нарешті заснув, Ліза набрала номер своєї єдиної близької родички. – Бабусю, він вигнав мене. Він не вірить, що дитина від нього. – Зараз я зателефоную своїй подрузі, її син приїде та забере тебе до нас додому. Бабуся з самого початку попереджала Лізу не виходити заміж за Олега. Все склалося дуже безглуздо. Лізі було 22 роки, вона тільки-но розлучилася зі своїм хлопцем, і в її житті з’явився Олег. Вона не любила його, просто хотіла довести колишньому, що більше не страждає після розриву. Нерозумно, але так склалося. За півроку вони зіграли весілля. А потім Ліза дізналася, що вагітна. Через пару годин приїхав Микита – онук бабусиної подруги.
Він допоміг заплаканій Лізі зібрати речі. Поки Микита розбирав дитячу краватку, Ліза запропонувала йому кави. – Із задоволенням, але вже в квартирі бабусі, – відповів Микита з усмішкою. З того дня він почав відвідувати Лізу, привозити продукти, відвозити її з сином до лікаря. Поступово вони почали гуляти в парку, ходити в ресторани. Ліза раптом зрозуміла, що на цей раз вона закохалася по-справжньому. Вони одружилися, а через два роки Ліза народила йому доньку. Кирило підріс і став точною копією її колишнього чоловіка. Коли Олег побачив сина, він гірко шкодував про те, що сам зруйнував своє життя.