Пару тижнів тому, у свій день народження, я відчула себе неймовірно засмученою. У гості приїхала моя дочка Діана з чоловіком, але вони пробули лише годину і різко поїхали, навіть не дочекавшись торта. Я з нетерпінням готувалася до їхнього візиту, сподіваючись повернути радість минулих часів. Мені 63 роки, я вдова після передчасної смерті чоловіка, і 35-річна Діана – моя єдина дитина. Я 8 років пропрацювала в Іспанії,
пережила сварки та розбіжності з родичами, щоб допомогти дочці та її чоловіку купити двокімнатну квартиру. Повернувшись, я вирішила зосередитися на своєму житті, доглядати сад і допомагати дочці в міру можливості. Нещодавно мною зацікавився вдівець Віталік з мого села. Ми обидва приблизно одного віку, і він користується повагою в суспільстві. Віталік дуже допоміг мені по дому, і ми після довго спілкування вирішили одружитися. Живучи в селі, де проживання без шлюбу не прийнято, ми планували офіційно оформити наші стосунки. Я вибрала свій день народження, щоб повідомити цю новину Діані, очікуючи, що вона буде рада за мене.
Однак її реакція була прямо протилежною. Вона була помітно приголомшена і засмучена, голосно висловлюючи своє несхвалення. Потім вона зібрала свою сім’ю, і вони поїхали. Зараз я розгублена. Я не розумію, чому Діана не радіє за мене. У неї своя сім’я, і не завжди є час на мене, а невдовзі його взагалі не буде. Присутність Віталіка пом’якшить мою самотність. Тепер я в роздумах: як вчинити в цій делікатній ситуації?