Я в декреті з двома маленькими дітьми: сином чотирьох років та донькою, півтора року. Життя перетворилося на безперервне випробування, адже чоловік працює ночами та спить вдень, не беручи участі у вихованні.Мої спроби влаштувати дітей у садок не мали успіху, а найняти няню не дозволяють наші нинішні фінанси.Дочка вже ходить і завдає багато клопоту: витягує все з шаф, дражнить кішку. За нею потрібний постійний нагляд.
Синові також потрібна увага, до того ж необхідно готувати та прати. Зібрати їх на прогулянку – окрема праця, після якої сил на щось інше вже не лишається.Мама могла допомогати лише два тижні через свою роботу в іншому місті. Вона пропонувала приїхати до неї на місяць, але чоловік не хоче залишатися на самоті.
Я неодноразово просила чоловіка змінити роботу, щоб ми могли проводити разом вихідні, але безуспішно.Він стверджує, що знайти іншу роботу не так просто, але я бачу, що його все влаштовує. Його рутина – прийти додому, поїсти, поспати та знову піти на роботу, не турбуючись про домашні справи та не приділяючи час дітям.
Коли я скаржуся на втому, чоловік радить читати книги з виховання та краще розподіляти час. Це тільки додає мені роздратування. Я на межі сил і не знаю, що робити далі.