Під час поїздок я не раз спостерігала, як пасажири просили помінятися місцями, а реакція на це була різною – від поступливості до прямої відмови.Пам’ятаю одну подорож, яка глибоко торкнула мене. Ця історія про літню жінку, з якою я їхала в одному купе. Вона люб’язно попросила жінку з дитиною на нижньому ліжку помінятися з нею місцями через її вік, але її прохання було моментально відхилено.Бабуся насилу залізла на відведене їй верхнє ліжко, і мені довелося їй допомогти. Тієї ночі я прокинулася від стогонів і плачу, помилково вирішивши, що це дитина.
Але до ранку я зрозуміла, що це плакала бабуся через болі. У неї так сильно нили ноги, що вона всю ніч тихо плакала і не могла заснути.
Вранці бабуся розповіла, що їй потрібно терміново їхати до столиці, бо її син потрапив до лікарні та потребує її. Вона купила єдиний доступний квиток, який, на жаль, був на верхньому ліжку. Перед від’їздом вона сподівалася на доброту з боку пасажирів, але натомість їй довелося терпіти біль усю ніч.
Після короткої прогулянки в тамбурі, вона відчула себе трохи краще і навіть поділилася зі мною смачними пиріжками до чаю.
Цей досвід змінив мій світогляд. Тепер я завжди намагаюся бути більш уважною і поступливою до оточуючих людей у потягах, розуміючи, що іноді у них бувають термінові та непередбачені потреби в поїздці.
Це зміцнило мою віру в те, що прояв доброти та співчуття робить життя кращим для всіх.