Тим весняним ранком Ганна раділа сонцю і річниці знайомства з чоловіком Василем. У них з самого початку була традиція відзначати цей день незабутніми пригодами – від катання на човнах річкою до кінних прогулянок.Їхні стосунки почалися спонтанно в кафе – і переросли в люблячий шлюб, наповнений мріями та прагненнями, незважаючи на матеріальні вигоди, такі як квартира.
Однак їхнє життя було пов’язане з необхідністю справлятися з сімейними очікуваннями, особливо – з боку матері Василія – Тамари Макарівни. Вона мріяла жити в одному будинку з сином та його дружиною, представляючи свою важливу роль у їхній родині.Це бажання створювало напругу, оскільки Ганна спочатку трималася від свекрухи на ввічливій дистанції.
І ось у день річниці непередбачені робочі обов’язки змусили Василія скасувати їхні плани, що лише посилило сімейну напругу. Більше того, терміновий дзвінок від матері з приводу побутових проблем змусив його спішно домовитися про те, щоб вона приїхала до їхньої квартири. Але вона забула повідомити про це Ганну.
Тамара, скориставшись тим, що була одна в квартирі сина, розлила вино на кухонний стіл, дочекалася Ганну і накинулася на неї з гнівними вимогами про розлучення та негайний від’їзд з будинку її сина. Цей вспалах змусив Ганну звернутися за роз’ясненнями безпосередньо до чоловіка.
Нарешті Василю довелося особисто зіткнутися з одкровеннями про маніпулятивну поведінку своєї матері та власний недогляд. Інцидент призвів до розриву. І хоча в результаті чоловік відновив спілкування з матір’ю, динаміка всередині сім’ї змінилася безповоротно.Навіть коли у Ганни і Василя народилася дитина, дистанція між Ганною і її свекрухою все ще зберігалася. Ніякі візити так і не допомогли подолати цей розрив.