Повернувшись додому, Василь знайшов біля дверей зібрану валізу, а на дивані – помітно засмучену дружину Галю. – Знову? – поцікавився він. Незважаючи на його запитання, Галя почала розпитувати його про запізнення. Він звалив провину на пробки, що вона вже чула незліченну кількість разів. Сівши навпроти чоловіка, Галя заявила про свій намір піти від нього. Василь жартівливо поцікавився, це вона йде від нього чи він сам від неї. Галя, дратуючись через його дитячі жарти, повторила своє рішення піти,
але раптом забарилася, згадавши минулі непорозуміння. Їхня суперечка перейшла до міркувань про минуле, і Галя згадала, як одного разу випадково відправила на роботу Василя з магазинними пельменями, які видавала за домашні. Галя вважала себе винною у цьому казусі, який опосередковано призвів до їхнього весілля. Василь кепкував з неї, згадуючи, як через її «домашні пельмені» він потрапив до лікарні. Саме турбота Галі в цей момент і зблизила їх ще більше. Вони продовжували згадувати історії, і Василь нагадав, як Галя відчитала чоловіка за жорстоке поводження з собакою і тиждень із ним не розмовляла,
доки не з’ясувалося, що ситуація була неправильно витлумачена. Коли Галя трохи заспокоїлася і висловила своє невдоволення з приводу нескінченних циклічних проблем у їхньому житті, таких як постійні затори на дорогах, Василь спокійно сказав, що вранці їм буде легше. Переключивши їхню увагу на щось інше, він запитав, чи готова вечеря, на що Галя жартома запропонувала “домашні” пельмені. Розмова про бурхливе минуле та комічні історії до кінця розмови змусили подружжя розсміятися, що говорило про кохання та гумор у їхніх стосунках.