Надя та Остап, одружені вже три роки, ухвалили непросте рішення – жити з матір’ю Остапа, щоб накопичити на власну квартиру. Такий варіант здавався практичним: значна економія коштів та простора житлова площа дозволяли уникнути будь-яких тертів. Остап часто нагадував Наді, щоб вона була обережна з його матір’ю, наголошуючи на важливості поваги до її простору, поки вони прагнуть своєї мети – обзавестися власним житлом. Спочатку все йшло добре: пара зосередилася на кар’єрі, повертаючись додому пізно,
а мати Остапа вела домашнє господарство, дозволяючи їм старанно економити. Гармонія була відчутною, і Надя відчувала себе задоволеною, відкинувши стереотипні конфлікти між свекрухою та невісткою як безглузді казки. Проте ситуація змінилася, коли Надя завагітніла раніше запланованого терміну. Хоча подружжя збиралося вирішити свою житлову проблему до розширення сім’ї, свекруха зустріла новину з ентузіазмом і запропонувала допомогу. За планом Надя повинна була повернутися на роботу відразу після декретної відпустки, що дозволило б продовжити їхнє перебування в тому ж будинку, можливо, до 4-5 років, враховуючи складний економічний клімат. Але в міру того,
як Надя вживалася в роль матері, між нею та свекрухою наростала напруженість, що посилювалася постійними скаргами останньої на виховання дитини. Пасивна реакція Остапа, який уникав конфронтації, щоб зберегти мир, завжди засмучувала Надю, яка відчувала себе ущемленою та недооціненою. Ситуація, що склалася, змусила Надю засумніватися в правильності їхньої фінансової стратегії, розмірковуючи про те: чи не краще позбавлення від критики свекрухи фінансового тягаря оренди?