Коли лікар Ольга Вікторівна помітила біля дверей свого кабінету старого Сидорова, вона здивувалася. Вона кинулася до нього, посварилася за те, що він покинув своє ліжко. Слабкий Сидоров запевняв, що він здоровий і йому потрібно додому. Медсестра, захекана від погоні за Сидоровим, увійшла до палати і розповіла про часті спроби старого втекти. Вони називали його «сільським Отелло», тому що, незважаючи на те, що він був одружений на своїй дружині Наталі Спиридонівні вже кілька десятиліть,
він, як і раніше, жорстко ревнував і захищав її, тому й хотів якнайшвидше повернутися додому ; його турбувало, що за його відсутності дружина може знайти втіху в іншому чоловікові, тим більше, що в сусідніх селах заселилися нові люди. Сидоров вихвалявся, що в його дружини, «першої красуні в їхніх краях», було багато залицяльників, але вона обрала його. Медсестра кепкувала над його надмірною турботою, стверджуючи, що літня Наталія Спиридонівна
навряд чи втече з кимось іншим. Незважаючи на його спроби втекти з лікарні та повернутися до дружини, у словах Сидорова була глибока щирість. Коли старий поринув у сон, його товариші по палаті, розмірковуючи про його невгасаючу любов, відчули укол заздрощів, це ж треба так любити, щоб ця любов збереглася до старості років!