Одна жінка готувалася до візиту родичів чоловіка. До них збиралися мати, тітка та брат чоловіка зі своєю родиною. Вона не сиділа дома. Постійно була чимось зайнята. Вона хотіла, щоби все пройшло ідеально. Вона хотіла приготувати страви виключно із російської кухні. Приготувала осетрину, холодця, картоплю в мундирі та інші страви, а десерт спекла пирога з малинового повидла. Прикрасила стіл вишитими серветками і поставила різні народні декорації. Уся рідня зібралася і вдосталь поїла. Вони старанно всі доїли, а рештки пирогів узяли з собою. Потім вони ж розповсюджували чутки, в тому числі в чоловіка господині, що на святковий обід вона почастувала картоплею в мундирі.
Це було смішно та неповажно для всіх, хто це чув. Дехто намагався виправдати господиню, говорячи, що вона ще молода і нічого в цій справі не знає, а інші вважали, що цей жест виражав пряму неповагу до гостей. Якщо послухати, вони ж жодного слова не збрехали, правда? Сказали правду? Сказали! А про осетрину, дорогі напої та ікру на столі – жодного слова. Тож таким людям не варто вірити беззаперечно. Вони з’їли все до останньої крихти, але винесли тільки картоплю. Вони не збрехали, а не домовили. Такий принцип є дуже поширеним. Вами скористаються, а потім виставляють вас недружелюбними жлобами. Та господиня досі спілкується з тими людьми, які всіляко виставляють її неохайною в очах інших.
Коли вони приходять до неї, господар заварює їм чай без цукру. Цукор шкідливий, він практично ним не користується. А що? Говорять, приходять до неї попити чаю – ось, будь ласка, чай. Без нічого. Вона вже знає, що родички все одно розпускатимуть чутки, то нехай вони будуть хоча б правдоподібними. Попили чаю – чудово, йдіть і розповідайте тепер. Коли вони розкажуть про це на вулиці – буде не так прикро, ніби хазяйка пригощала їм пирогами, рулетами та іншими ласощами. Для таких невдячних людей особливо старатися не варто, вони все одно не цінують.