Home Blog Page 782

Що робити, допо можи? Після дзвінка свекрухи я помчала до полiції – на останньому місяці ваrітності

Я була на роботі, до деkрету мені залишалося зовсім небагато, і я відпрацьовувала останні дні до своєї відпустки. Так от цього дня я пішла на зміну, а у чоловіка був вихідний. Коли ми зателефонували десь о першій годині дня, він сказав, що мама його запросила до себе додому відзначити день народження. Я була дуже рада, що з чоловіком піти не зможу, бо ніколи ці посиденьки нічим добрим не закінчувалися. Робочий день добігав кінця, а від відвідувачів не було відбою. А ще касу треба було порахувати, а цим займаються, тільки після закриття магазину. Телефон мій уже розривався. І доки я всіх обслужила і взяла телефон, пропущених було штук двадцять не менше.

Дзвонила моя свекруха. Я відповіла на дзвінок і намагалася зрозуміти, що вона хоче до мене донести, тому що язик у неї заплітався, і я не могла розібрати її промову. Змогла розібрати лише «Що робити? Допоможи, син у полiції. Ти маєш їхати!» Мудрості моєї свекрухи можна тільки позаздрити, казати вагітній жінці, що їй потрібно об одинадцятій годині вечора їхати в інший кінець міста у відділення полiції. Чудова новина! У результаті, коли я доїхала до відділення, воно вже було зачинено. Раптом дивлюся, а звідти виходять сестра чоловіка разом із своїм чоловіком. Я попросила пояснити, що сталося. Вона мені з важливим виглядом розповіла, що на дні народження у мами все випили, а вона, як завжди, захотіла потанцювати.

Ну а сусіди поскаржилися на гучну музику та галас. Десь о десятій годині, коли мій чоловік збирався їхати додому, вони всі вийшли проводжати його і виявилося, що полiція вже приїхала. А свекруха вирішила показати їм свій характер. Вона дуже «ввічливо» сказала їм, куди треба йти. Потім почалася сварка і мій чоловік, як справжній захисник, вирішив заступитись за матір. Як написано в протоколі «вчинив опір», і завдав удару, оскільки намагалися посадити насильно в машину. Моя свекруха після цього пішла додому, а сина відвезли до відділення.

Я намагалася потрапити до відділення, але мене не пустили. Я вагітна, на вулиці зима, ніч. І коли побачила сестру чоловіка, то з ними пішла додому. Коли ми прийшли додому, моя свекруха вже солодко спала. Я випила чашку чаю і намагалася придумати, як зробити так, щоб чоловікові не довелося там ночувати. А чоловік сестри мені казав, що нічого не вийде і краще мені берегти себе та йти додому. Сестра вирішила додати, що давно настав час йому отримувати уроки від життя. Що завтра усвідомить усе, зрозуміє та буде йому уроком. Я була в шоці від почутого. І це при тому, що він завжди опинявся у таких ситуаціях через них. Я знала про те, що моя свекруха завжди видає блискучі думки, але що дочка теж пішла до неї не здогадувалася. Ось і заступайся за них після цього.

В 1 рік хлопчик залиաився сир0тою. – Нічого його приrрівати! – сув0ро сказала стара нянечка.

В 1 рік хлопчик залиաився сиротою. – Нічого його пригрівати! – суворо сказала стара нянечка. Пропрацювавши в будинку малятка деякий час, можу з упевненістю сказати, що це досить складна робота. Я не знаю, чому я зважилася туди влаштуватися, адже я плачу над кожним новим немовлям і переживаю за його долю. Звичайно, чоловік проти моєї роботи, бачачи мій емоційний стан, коли я приходжу додому. Він наполягає на тому, щоб я звільнилася. А я не можу піти звідти, адже хто буде любити тих дітей так, як це роблю я? Вражаючих історій в будинку малятка відбувається досить багато, проте ця запам’яталася мені найбільше.

Був уже вечір і нам зателефонували з лікарні. Повідомили, що сьогодні до нас доставлять однорічного хлопчика. Справа в тому, що його батьки потрапили в аварію і не вижили, а дитина залишилася круглою сиротою. Родичів у нього тут не було, тому відправили малюка до нас. Привезли Діму на поліцейській машині, малюк був дуже наляканий і розгублений. Було помітно, що він сильно переживав, хоча не плакав. Очевидно, що у хлопчика був стан шоку. Коли мені передали Діму в руки, я відчула, що у нього зараз серце вискочить з грудей. Я прошепотіла йому на вухо, щоб він не боявся. У цей момент він глянув на мене і у нього покотилися по щоках сльози.

Однак не було тієї дитячої істерики, яку всі бачили. Він мовчав, а слізки просто скочувалися по круглих дитячим щічках. Він просто не міг зрозуміти, куди поділися його батьки і що за незнайомі люди його оточують. Мені було його дуже шкода, тому на ніч я взяла його до себе в свою кімнату. Я хотіла його заспокоїти, почитати казку. Коли Діма заснув, уві сні він продовжував здригатися і серце також сильно калатало. Це хвилювання передавалося і мені. Бачачи, як складно Дімі адаптуватися, я приділяла йому більше уваги. Я відчувала, що він продовжує переживати.

– Перестань за ним бігати! Нічого пригрівати. Йому ще жити … одному. – суворо сказала стара нянечка.А я не можу так, тому пропустила її слова повз вуха. Як тільки з’являлася можливість, я грала з Дімою. І знаєте що? Мене через це звільнили. А причиною була моя «профнепридатність». Виявляється, не можна ставитися до деяких дітей по-особливому. Я, напевно, цього ніколи не зрозумію. Забавно, що я не змогла розлучитися з Дімою, тому запропонувала його усиновити. Чоловік погодився, коли побачив цього малюка на власні очі. Я не хотіла залишати хлопчика в тому холодному місці. Так я вперше стала мамою.

Студент-першокурсник врятував всіх пасажирів автобуса, не розгубившись в скрутну хвилину і миттєво зреагувавши на ситуацію!

Ми хочемо поділитися з вами однією історією про цю мужньому молоду людину, яка врятувала життя всім пасажирам маршрутки. Давайте поширимо її, щоб про неї дізналося якомога більше людей! Увечері, близько о пів на восьму, у водія маршрутки стався інсульт і він втратив свідомість. Його нога весь час тиснула на газ і автобус мчав дуже швидко, зачіпаючи зустрічні автомобілі. У салоні перебувало п’ять осіб, включно з маленькою дитиною. 17-річний Андрій Зубатов — один з тих, хто перебував у транспорті. Хлопець не розгубився, пробрався на місце водія і натиснув на гальмо, зупинивши машину.

«Водій сидів за кермом, нога була на педалі газу. Автобус мчав з шаленою швидкістю. Одне перехрестя проскочили, потім друге: при цьому автобус зачепив зустрічні автомобілі. Пасажири захвилювалися ». У Автобусі » Пазік » незручно підібратися до педалей управління. Але Андрій зміг застрибнути до водія, скинув ногу, якою був натиснутий газ, намацав педаль гальма і натиснув на неї — розповів Михайло Малишев, начальник служби УМВС.

Під час зупинки автобус розвернувся і мимохіть зачепив стовп, проте в результаті ніхто не постраждав.
Андрій навчається за спеціальністю «технічний ремонт автомобілів», і директор коледжу зазначив, що в екстреній ситуації він поступив професійно: не тільки на дотик знайшов педаль гальма, але і правильно натиснув, плавно, не різко, в іншому випадку маршрутка могла б просто перевернутися.

Водій зб ив дівчину, відніс її в ліс — і втік. Прокинувшись, дівчина побачила перед собою ці очі ..

На жаль, ДТП — одна з найчастіших причин смерті. Багато з недобросовісних водіїв злісно порушують правила руху, ховаються з місця аварії і кидають постраждалих … Така страшна історія трапилася з юною дівчиною. Їй було всього 20 років; вранці вона поспішала до університету — і її збила машина. Водій виявився не тільки порушником, а й справжнім негідником.Він побачив, що дівчина жива, але отримала серйозні травми. Замість того, щоб викликати допомогу, він відвіз її в ліс. Водій думав, що постраждала помре, і його ніколи не знайдуть.

Дівчина приїхала на навчання і оселилася у тітки; коли студентка не прийшла додому, то родичка стала переживати. На дзвінки дівчина не відповідала -і тітка побігла в поліцію.Пошуки тривали довгих 6 годин, але результатів не було. Раптово в поліцію подзвонив співробітник з заправки: він розповів, що на заправку прийшла дівчина без верхнього одягу, у неї травма голови і вона нічого не пам’ятає. Студентка розповіла, що пам’ятає лише те, як прокинулася в лісі від того, що її обличчя облизувала собака. Бездомний дворняга зігрівав її своїм тілом. Якби не пес, то дівчина померла б від переохолодження.Собака її відігріла і привела до тями, а потім вивела з лісу до людей. Лікарі підтвердили, що пес врятував життя постраждалої.

Ця звичайна дворняга знову довела всім, що собака — надійний друг людини. Людина готова вбити іншу людину, а бездомний пес готовий врятувати абсолютно незнайомого … А люди вміють тільки вбивати … людей, собак …
Давайте навчимося людяності у наших братів менших!

Після від ходу дружини він посадив біля будинку 6 тисяч дубів. Тільки через 20 років все зрозуміли навіщо.

Незважаючи на те, що любов оточує нас всюди — у фільмах, музиці і книгах — зустріти її в реальному житті, на жаль, вдається не кожному. Хтось, розуміючи цю сумну істину, вважає, що краще задовольнятися малим; інші шукають ту єдину все життя, але залишаються одні. Однак головний герой цієї історії зміг стати рідкісним винятком з правила …

Уїнстон Хоус і його кохана Дженетт прожили в шлюбі 33 роки. Всі сусіди дивувалися, дивлячись на їхні стосунки. Адже за весь цей час вони жодного разу не бачили, щоб парочка сварилася. Це була дійсно ідеальна любляча пара … Але 20 років тому їх ідилія обірвалася — Джанетта раптово померла. Уїнстон не міг знайти собі місця і вирішив, що повинен щось зробити на згадку про дружину.

Чоловік почав садити дуби. Всі сусіди думали, що це просто спосіб чоловіки відволіктися від горя і трохи забутися. Ніхто не надавав його хобі ніякого значення, ось тільки до пори до часу …

Цілих 6 000 рослин було висаджено на ділянці неподалік від рідного дому Джанетта і Вінстона. Лише через 20 років один з сусідів, літаючи поруч на повітряній кулі, побачив те, що його приголомшило. Посеред гаю було залишено місце для величезного серця, всередині якого росли прекрасні нарциси. Напевно Уїнстон сподівався, що це серце його дружина зможе побачити з небес. І навіть коли в’януть листя, його любов залишається …

Здається, ми знаємо про любов все. Але, стикаючись з такими історіями, починаєш розуміти, що це за почуття насправді. І навіть найзапекліші скептики, які вважають, що ніякої любові немає, дивлячись на результати праці Вінстона, задумаються …

Дідусь з бабусею щороку робили фото на фоні свого будинку. Օстанній кадр просто роз pи ває дуաу

Коли я дивлюся на сучасне суспільство, у мене складається враження, що інститут класичного шлюбу поступово зживає себе. Зараз більшість молодих просто живуть разом, не обтяжуючи себе походом до РАЦСу. Багато молодих людей і зовсім вважають за краще не вступати в тривалі відносини, які можуть привести до створення сім’ї. У Радянському Союзі нас вчили, що сім’я — це найважливіша ланка суспільства.

Батьки чекали від нас онуків, всіляко допомагаючи облаштувати сімейне життя. Сьогодні ж молодь більше боїться відповідальності і не готова жертвувати своїми інтересами на догоду рідним. Останнє століття типового сімейного життя пройшло. Здається мені, що років через 70 кількість одружених чоловіків значно скоротиться. Однак герої нашої статті прямо з минулого, точніше, з 1964 року. Це сімейна пара Світманів, які доводять, що прожити все життя удвох цілком реально. Старими зацікавився фотограф Кен Гріффітс з журналу The Sunday Times Magazine.

Він задумав проект, в якому на знімках буде переплітатися мінливість природи і непорушність людських почуттів. Так, кореспондент навідувався до літньої пари час від часу, щоб сфотографувати її на фоні будинку і англійського саду. Все почалося в погожий весняний день, коли містер і місіс Світмани закупили розсаду і підготували ґрунт для рослин. Незабаром квіточки стали прокльовуватися, доводячи, що зусилля людей похилого віку не були марними. В погожий літній день в сад і зовсім заграв усіма барвами природи, а старі світилися радістю і гордістю за своє дітище.

Не менш привабливо маленьке творіння Світманів виглядало на початку осені … У пізньому листопаді природа впала в сплячку, а землю накрив дощ. Знаючи англійську погоду, можна припустити, що так буде ще не один день … У наступному році вони знову підготували землю і нову розсаду. Фотографу ніби не терпілося побачити, як же сад буде виглядати у новому році. І ось природа знову прокинулася, і нові квіти потягнулися до неба за промінчиками сонця.

Літо видалося досить спекотним, проте старі виглядали бадьорими і життєрадісними. Яка прикрість! Містер Світман вийшов до Гріффітса в гордій самоті. Відчувається порожнеча … Несподіваний, але цілком логічний кінець історії кохання подружжя. Більше не буде на цьому місці маленького, але затишного англійського саду. Якщо і буде, то його розіб’ють зовсім інші люди. Можливо, будинок і зовсім знесуть, використавши землю для якихось інших цілей.

Мама народила величезну дитину, яка отримала прізвисько «Геркулес»

Можна багато чого сказати про те, що значить пережити «нормальну вагітність». У Ніколіни Ньюкомб не було такого досвіду. Вона знала, що її дитина була трохи більшою, але вона не знала, як їй буде боляче після того, як її дитина брикне.У порівнянні з мамою, у дитини не було аномально великих розмірів. Вагітність насправді не вважалася чимось незвичайним.Однак, коли народився Тобіас, всі були вражені, зрозумівши, що він важить 13 фунтів 7 унцій! Іншими словами, він був таким же важким, як шестимісячна дитина. Ніколіні вдалося народити сина природним шляхом і без епідуральної анестезії. Вона була індукована на 42 тижні.
«Це було добре, тому що, якби ми знали, що він буде такою великою дитиною, лікарі, можливо, не дозволили б мені зробити це природним чином», — сказала вона.

З огляду на той факт, що Ніколіна зросту 5 футів 9 дюймів, було дивно, що Тобіас був такою великою дитиною.
Ви, ймовірно, також не здивуєтеся, дізнавшись, що Тобіас вдалося застрягти в тазу. Медперсоналу довелося втрутитися, щоб допомогти породіллі.»Він вийшов головою вперед, і як тільки моя акушерка зрозуміла, що у нього застрягло плече, вона натиснула кнопку екстреної допомоги. Купа лікарів прийшли і допомогли витягти його « «Вау, яка велика дитина» і «який він великий», всі були дійсно шоковані. Я більше турбувалася, чи все з ним в порядку.

Ніколіна також була щаслива, що ні перебільшувала, коли розповідала про біль, який відчувала під час вагітності.
«Я відчувала, що мій живіт був дуже важким, і удари були дуже болючими, і я весь час дуже, дуже втомлювалася, і я думала про себе, що я занадто багато скаржуся. Коли він вийшов і важив 13 фунтів, я подумала: мені було дозволено скаржитися, я не вигадувала «, — сказала вона.Середня вага новонародженої дитини становить близько 7-8 фунтів. Можливо, саме тому Тобіас дали прізвисько «Геркулес»!

Галина Шубеніна Народила В 60 Років! Ось Як Виглядає Дівчинка Сьогодні

Жінка, яка народила в 60, показала свою доньку, якій вже 5 років!Кілька років тому про цю історію говорила вся країна. Жінка на ім’я Галина Шубеніна народила дочку в 60 років. Ця тема навіть обговорюватися на різних телепередачах і шоу. Природно, не обійшлося і без негативних коментарів. Багато людей думають, що якщо жінка народжує в похилому віці, то дитина буде слабкою, хворобливою, або з патологією. Галина ж спокійно приймала критику всі ці роки і заявляла про те, що йшла на такий вчинок усвідомлено.
Коли жінка була ще молодою і юною, вона познайомилася з чоловіком і закохалася в нього. Потім народила від нього сина. Але незабаром пара розійшлася.

Галина стала виховувати синочка поодинці. Коли їй було 50, вона знову відчула себе коханою. Правда, чоловік був молодший за неї на 8 років. Але в ті ж роки сталося нещастя — сина Галини не стало. Новий чоловік надавав їй підтримку у всьому. Потім вони вирішили одружитися. Тоді Галина і задумалася про дитину. Лікарі до останнього відмовляли її, але вона була непохитна у своєму рішенні.

У 2015 році народилася дівчинка, яку назвали Клеопатрою. Зараз їй вже 5 років, вона росте дуже життєрадісною і веселою. За розвитком вона ні скільки не поступається своїм ровесникам.

Вона любить ходити в дитячий сад і танцювати. В саду її завжди хвалять і ставлять в приклад іншим.
У Галини і чоловіка досить скромні заробіток і пенсія. Але головне для них — повноцінне сімейне щастя!

Чоловік вря тував життя, а потім усиновив дітей, kинутих напри зволяще!Ця чудова історія сталася кілька років тому.

В одному з сіл Павловського району, в невеликому будиночку, який можна було б назвати хатинкою, жили два хлопчика, Максим і Діма. Вони рідко бачили своїх батьків: їх батько давно пішов, а їх навіжена мати з’являлася раз в тиждень і знову зникала в пошуках нового кавалера. Вона не балувала їх їжею: принесла їм буханку хліба, і це було все. Одного разу сусідка помітила, що давно не бачила цю маму вдома, і викликала поліцію. На дзвінок відповіла група, що складається з прапорщика поліції Сергія Шараухова. Сергій згадує, що у нього мало не зупинилося серце від того, що він побачив в будинку. » Я не міг повірити, що люди можуть так жити в наш час. Вікно в будинку було розбито, Максим набивав його якимись ганчірками, а потім дулом. Був березень. На ліжках брудна ліжко, ні подушок, ні ковдр. Їжі немає ».

Сергію стало не по собі. Старший Максим загорнув брата в матрац, щоб йому було тепло, адже в кімнаті було дуже холодно. Моторошне видовище. І тут в голові прапорщика майнула думка — «Я їх заберу», і вже вголос він запитав: «Ну що, хлопці, підемо до мене?». Але хлопці були так налякані, що тільки сховалися за жінку зі служби опіки.
Але раптом Максим закричав: «Папа, і як я тебе тоді відразу не впізнав !!!» «У мене по руках пробігли мурашки, такі приємні, і сльози навернулися ».Дітей негайно забрали і відвезли в лікарню для обстеження. Але крім цього, їх все ще потрібно було вимити і нагодувати. Цілих шість днів хлопчики сиділи в холодній хаті і їли одну буханку на двох, економлячи її.Сергій зателефонував дружині і став розповідати їй про цих нещасних братів. На наступний день вони разом вирушили в гості до дітей, попередньо купивши їжу, одяг та іграшки. Дружина Сергія, Олена, говорить, що відразу зрозуміла, що все серйозно. У них вже був син, якому ось-ось виповниться рік (і в Олени було три дочки від попереднього шлюбу). Але вона бачила, що з-за цих дітей її чоловік буквально не знаходив собі місця.

Якраз тоді сім’я продала машину: вони хотіли її поміняти, але вирішили, що це може почекати. Замість нового транспорту вони купили хлопчикам одяг, як зимову, так і літню, іграшки, а також ліки, так як і у Максима, і у Діми був букет хвороб. Лена і її однорічна дитина стояли не одну чергу в інстанціях, щоб отримати всі документи на усиновлення.

Після лікування в лікарні діти вирушили до своїх нових батьків. Олена згадує, що в першу ніч, коли вона застелила їм постіль в їх нових ліжках, вони прошепотіли: «О, мама, як добре! Вдома було так холодно і дуже холодно!», — від цих слів стиснулося серце.Зараз Максиму 5 років, Дімі 4, Максим думає як дорослий: «Знаєш, мамо, я буду як наш тато, у мене буде велика сім’я, будинок і джип, і я ніколи не кину своїх дітей!»

Хлопчисько зреагував миттєво і зловив дитину, яка вилетіла з вікна! А йому всього 11 років!

Він всього лише п’ятикласник зі звичайної башкирської школи, але на його рахунку вже врятоване життя. Маленька дівчинка трохи старше року розбилася б на смерть, випавши з вікна, але Ярослав опинився в потрібний час у потрібному місці. У його рідному місті його називають героєм.

Хлопчик згадує, що випадково опинився у дворі, пішов за одним і чекав, поки той вийде з дому. Коли зверху полетіло кілька листів, він підняв очі і застиг: на підвіконні сиділа крихітна дівчинка. Було надто пізно бігти кудись і комусь дзвонити, страшно було кричати … Ярослав сподівався, що батьки помітять витівки дівчинки і повернуть її в будинок, але про всяк випадок став під вікном. І не без підстав.

Коли дівчинка впала, герой був уже готовий. Дитина чітко впала йому на руки, уникнувши удару об бетонні плити. Звичайно, вона збила Ярослава з ніг, він відбив коліна — але таким чином пом’якшив удар, і малюк залишився живий. Ярослав був у шоці: він прийшов додому в сльозах, брудний — і бабуся вирішила, що хлопчик побився на вулиці. Але він якийсь час посидів вдома і знову втік.

Бабуся дізналася правду від поліцейського, який з’явився в квартирі через годину.Сім’я пишається своїм героєм: порятунок малюка було відсвятковано шикарним тортом. Ярослав мав зізнатися, що тепер він все життя буде рятувати людей, але у хлопця інші плани. Він не прагне служити в Міністерстві з надзвичайних ситуацій або поліції, а вважає за краще володіти комп’ютером. Він каже, що у програмістів більше можливостей поліпшити життя людей!