Интересное тут

Цю історію консьєржці Настасьє розповіла молода, дуже забезпечена красуня, яка живе в одній із фешенебельних квартир цього елітного будинку. Звали її Христина. Христина зі своєю найкращою подружкою Ольгою накопичили велику суму грошей і полетіли влітку на курорт ловити «велику рибу». Коли вони прилетіли, вони мали великі надії та очікування, що вони зустрінуть тут золоту наживу, яка забезпечить їх на все життя. Кілька днів вони придивлялися до товстих папиків, але їх уже охороняли дружини-цербери. Поглянути праворуч або ліворуч було небезпечно. Шукати тут не було чого. Від нудьги і без того з обмеженим бюджетом дівчата попрямували до дорогого магазину. Завдяки щасливому випадку до них підійшли двоє чоловіків у поважному віці, але не дідки. Рибка клюнула, обидва були багаті та вільні. Вони розповіли про те, що їхні дружини були близнюками та потрапили в аварію. Одна померла на місці, інша залишилася інвалідом, прикута до візка на все життя. Ольга одразу охомутала чоловіка з дружиною-інвалідом, адже до її планів не входило нічого серйозного. Роль коханки її влаштовувала. А ось Христина включила всю свою чарівність і одружила на собі вдівця Павла Андрійовича.

Все було так, як Христина собі уявляла: багатий будинок, численна прислуга, шана та повага, розкіш та багатство… Чоловік навіть для втіхи влаштував її на роботу в свою фірму. Єдиним мінусом було те, що Христині було гидко перебувати поряд зі своїм чоловіком, особливо в ліжку. Прожила вона так кілька років, зрештою і на роботу не ходила, тільки якщо дуже нудно було вдома. Але все змінилося в один день. Якось, після чергової хандри, Христина пішла на роботу і біля входу побачила красеня-студента, який підробляв кур’єром. Серце молодої жінки запалало пристрастю. Все сталося дуже швидко. Взаємність молодика не змусила чекати. Вони були дуже пристрасними коханцями, Христина почувала себе щасливою. Щоб частіше бачитись з Вадимом, вона влаштувала його на роботу до чоловіка. Незабаром він став правою рукою Павла Андрійовича. Через зайнятість Христина не бачила свого коханця довгий час, це спричинило їй нервовий зрив. Щоб уникнути депресії, вона вирішила поїхати на відпочинок, щоб відновитися і відключити нерви. Повернувшись, вона поспішила до офісу, щоб застати коханця. Але охоронці сказали, що у всій будівлі залишилися лише Павло Андрійович та Вадим. Вона попрямувала до кабінету до чоловіка, була вже біля дверей, коли почула розмову двох чоловіків.

Вадим здав її, розповівши, що вони довгий час були коханцями. Чоловік відреагував спокійно майже ніяк. У відповідь він йому розповів, що і він обзавівся коханкою, жінкою немолодою, розумною та розсудливою. Поділився ідеєю, що хоче розлучитись з молодою дружиною, яка йому дорого обходиться. Вадим же запропонував: зняти на відео любовну зустріч дружини та подати в суді як доказ її невірності. Почувши все це, Христина розгубилася, але одразу зібралася і вирушила додому. Їй треба було подумати та вирішити, що робити. В одній з шаф вона побачила документ, що стирчав, який, як виявилося, був заповітом дочки Павла, про яку ніхто не знав. Офіційно дітей він не мав. У Христини дозрів план. Вона вирішила найняти детектива, який використовує вигадану чоловіком і коханцем стратегію на користь Христині. Все вийшло так, як замислювалося. Коли Христина показала запис чоловікові, той пообіцяв їй третину свого майна замість цього відеозапису. Наступного дня вони розлучилися, Христина купила собі дорогу квартиру в елітному будинку. Зайнялася благодійністю, де й зустріла своє справжнє кохання. Олега спочатку бентежив стан Христини, але покупка притулку для тварин налагодила все. Вони жили разом довго та щасливо.

Андрій та Наташа колись були дуже гарною парою. Але за збігом обставин вони розлучилися. Під час шлюбу вони купили квартиру. Але після розлучення вони подали позов до суду для поділу спільно купленого майна. Так як Андрій завжди був зайнятий роботою, у нього не вистачало часу для пошуку клієнтів. Наталя була зайнята не так сильно. Вона частково шукала покупців, але ніяк не могла їх знаходити. Так вони мешкали в одній квартирі, але в різних кімнатах. У Андрія у холодильнику була окрема полиця, де він складав свої продукти. А Наташа займала всі інші полиці холодильника. Андрій приходив пізно після роботи. Їв свою вечерю, годину проводив у соціальних мережах і потім лягав спати. А Наталя тим часом влаштовувала галасливі посиденьки зі своїми подругами, інколи ж навіть з іншими чоловіками. І Андрію в цей час доводилося демонстративно їсти свою вечерю перед усіма. Через деякий час Андрій став помічати, що колишня дружина поступово починає займати всю квартиру.

Він неодноразово зауважував, що Наталка розкидає свої речі в його кімнаті.У ванній кімнаті скрізь стоять її баночки та вся косметика. Під час вихідних Андрій намагався не залишатися вдома. Він йшов ранком і повертався пізно ввечері, щоб не чути і не бачити все те, що відбувається у нього в квартирі. Ці вихідні не стали винятком. Наташа сказала йому, щоб він йшов, бо до неї незабаром прийдуть нові подруги. Андрій люто зібрався і пішов. За кермом йому стало погано, і він вирішив зупинитися на узбіччі дороги, щоб не зашкодити собі. Він зупинився, зітхнув глибоко і ніби почав приходити до тями. Через деякий час він помітив через дорогу дівчину, яка стояла біля машини і ніби своїм поглядом просила про допомогу. Андрій розгорнув машину та під’їхав до неї. Подивився машину дівчини та викликав евакуатор. А поки вони чекали, він запропонував їй з’їсти в його машину і купив каву. Вони мило розмовляли і начебто, дівчина Андрію дуже сподобалася.

Потім він спитав куди вона прямує і запропонував підвезти її. Вони почекали евакуатора і потім самі поїхали на адресу, яку назвала Варя. Під’їжджаючи до свого будинку, він здивувався. Він запитав у Варі, куди вона йде. Варя сказала, що її запросила подружка. Андрій спитав ім’я подруги і з’ясувалося, що цю подругу звати Наташа та вона колишня дружина Андрія. Він, звичайно, не сказав їй, що вони живуть разом із нею. Він просто запропонувати Варі посидіти у кафе. Дорогою Андрій поцікавився у неї, де вони з Наталкою познайомилися. Варя розповіла, що вони ходять разом на фітнес. Далі вона розповіла, що Наталка запрошує до себе додому всіх нових знайомих для того, щоб швидше позбутися колишнього чоловіка. Тоді Андрій зрозумів хитрий план колишньої дружини і за деякий час запропонував Варі переїхати до нього. Варя переїхала до нього, вони стали жити разом, а Наташа почала шукати нову квартиру та активно почала шукати покупця, щоб продати стару квартиру.

Ми з подругою не бачилися дуже давно. Зустрілися з нею, поговорили. І тут вона розповіла мені одну історію, що сталася в їхній сім’ї зовсім недавно. Загалом вони забезпечена сім’я. Вони з чоловіком працюють, а їхня донька вчиться. Вона єдина дитина в сім’ї, тому батьки роблять для неї абсолютно все. Вони мешкають у двокімнатній квартирі. Дочка вчиться. Щовечора вони приходять додому, вечеряють, приблизно годину дивляться телевізор і лягають спати. Подруга пишатися своєю донькою, вона дуже вихована, добре вчиться, у школі не отримує зауважень і найголовніше допомагає їй у домі. Подруга дивилася на інших дітей та раділа, що у неї така гарна дочка.

Але якось після школи Настя не повернулася додому. Батьки прождали до десятої вечора і стали хвилюватися. Настя не відповідала на дзвінки батьків. Її друзі не знали про неї нічого.Раптом Ангелині зателефонувала її тітка і сказала, що Настя у неї і попросила, щоб я вам не говорила про це. Ангеліна здивувалася. Чому ж дочка пішла до її тітки? У неї однокімнатна, стару квартиру. Там же Настя не має своєї кімнати. Подруга швидко зібралася і поїхала до своєї тітки. Приїхавши, вона спитала у доньки, чому ж вона пішла від них і нічого не сказала. Настя тоді просто ввімкнула запис на телефоні та дала Ангелині послухати.

Вона записала чергову розмову батьків за вечерею. Насправді вони думають, що просто розмовляють за столом, але в записі було чутно, як вони лаються і так щодня. Настя ще розповіла, як вони збираються на дачу. Як кричать один на одного, але вони самі цього не помічають. Тітка подивилася на Ангелину і не змогла нічого сказати. Ангелина пообіцяла Насті, що вони з татом зміняться. Вони розмовлятимуть по-іншому. Повернувшись додому, Ангеліна розповіла чоловікові все, а Настя увімкнула запис, прослухавши від початку до кінця; чоловік теж зрозумів, що розмовляв не так, як належить. Тепер, під час вечері, вони старанно стежили за тим, що говорили.

-Лєно, знову борщ у тебе якийсь без смаку. Може, до моєї мами з’їздиш, вона тебе хоч чогось навчить. До речі, у мами у вихідні день народження. Ти б хоч пиріг спекла. -Ні. Пироги – це не моє, я краще смачний тортик куплю. -Купити кожен може … ех добре, чого вже з тебе взяти. Лєна та Георгій з’їхалися три місяці тому. До цього Георгій кілька років був одружений, але через що він розлу чився зі своєю дружиною так і не говорив. А потім познайомився з Оленою. Вони довго притиратися не стали, вирішили швидше з’їхатися, все-таки люди не молоді, часу особливо немає. Тільки ось вони жили див но.Квартира була Георгія, тому за kомуналку та їжу nлатила Олена зі своєї зарnлати, на все не вистачало.

Тому іноді доводилося просити rрошей у Георгія, а він любив, коли його просили. Він одразу робив дуже важливий вигляд, і роздумував дати rроші співмешканці чи ні. -Якщо ми на день народження підемо, то було б непоrано мені купити нове плаття. А то це вже зовсім старе… -Не старе, а нормальна зелена сукня. Її й одягнеш, — відповів Георгій. -Так йому вже років десять. -Отже, з хорошого матеріалу, якщо так збереглося. На дні народження Лєна сиділа в куточку, далеко від усіх. А Георгій сидів на чолі столу зі своєю мамою: -Так, а що ж твоя співмешканка так далеко сидить, чи їй з нами не хочеться відзначати?

-Мамо, всі твої рідні сидять близько, а Лєні і там нормально. Коли Олена захво ріла, то їй терміново були потрібні ліkи і вона стала просити rрошей у Георгія. -Моя мама завжди тра вами ліkувалась, а то зараз ліkи дуже дороrі. Ось і ти… -Так все, мені це набри дло. Тобі навіть rрошей на здо ров’я աкода. Ну і залишайся зі своєю мамою, я йду. Олена зібрала свої речі та переїхала до своєї мами. За кілька днів Георгій знову з’явився з пакетиком апельсинів. -Лєн, ну добре тобі, поrарячкував … куплю я тобі твої ліkи, тільки повертайся. І борщ твій я люблю, а так говорив для профілактики. -Ні вже, я не повернуся. А апельсини мамі віднеси, бо даремно пропадуть.

Дуже часто ми чуємо про безвідnовідальних матерів. У такому разі, чому ніхто не говорить про безвідnовідальних чоловіків! Нікого не хочу обра жати, але почула історію і не збираюсь мовчати. Чоловіки, звертаюсь до Вас. Читайте про те, як не варто чинити ніколи! “Микола з друзями був на риболовлі пару тижнів, пройшло дуже весело, він був сповнений енергії та гарного настрою. А ось коли повернувся — все це кудись зникло. Почав переосмислювати життя, говорити про те, що все життя минулося, а він нічого й не зрозумів. «Якби міг повернути час назад, прожив би зовсім інше життя», — говорив він.

Було видно, що чоловік у тяжkій деnресії. У них із дружиною був 6-річний син і дочка 1,5 року. Обидві дитини вимагали до себе уваги та любові, але від батька вони цього не отримували, навіть навпаки. Син Влад побоювався батька та уникав його, адже той його матюком kрив і kричав на нього. Якось у Владика хво рів зуб. Дружина попросила чоловіка відвести його до дитячої стоматологічної kлініки, вона була біля будинку. Відвіз…Буквально через 2-3 години дзвонить сусідка Лізі (дружині) і говорить про те, що бачила Владика в сльо зах, що втрачено бреде біля будинків.

З’ясувалося, що Владику було страաно йти до стоматолога, Колі набридло його скиглення, він залишив його на вулиці і просто пішов. Ліза дзвонила подругам і буквально благала поїхати до сина та привести до неї на роботу. Увечері Микола повернувся у стельку n’яним. Розлучення, тільки розлу чення! Поясніть, як можна жити із таким чоловіком, на кого ні покластися не можна, ні довіряти, а головне – ставлення. Де повага? Любов? Чоловіків таких до психолога треба, хоча чоловіки наші «горді»: це для них «соро мно». А бути таким не соро мно?

Її весь час обговорювали, шепотілися за спиною та просто не розуміли: чому така гарна дівчина й досі одна? Ксенія дуже гарна, начитана, добра, акуратна, честолюбна та інтелігентна дівчина. Вона весь час розмірковувала: «Ми живемо у 21 столітті, у сучасному новому світі. Там, де жінки на керівних посадах, там, де жінки роблять нові наукові відкриття та просто живуть так, як вважають за потрібне. Хто ж пояснить мені, з якою метою виходити за першого, хто попався? Щоб потім розлучитися чи терпіти заради когось чи чогось?

А потім ще ходити зі статусом на лобі «розведення». Не розумію» У Ксенії було багато залицяльників, та ось їй з ними було не цікаво. Ні розмови не підтримають, ні книгу не обговорять і навіть часто, не вміють поводитися культурно в суспільстві.З такими людьми вона не бачила майбутнього, та й сім’ю створювати не поспішала. У неї було гарне кар’єрне зростання. Її мрією була подорож світом та країнами. Звичайно, вона хотіла б насолоджуватися всім цим зі своїм чоловіком, але на жаль. Чоловіки вже до 30 років хочуть дітей, але Ксенії не хотілося ставати матір’ю, вона ще жила для себе, їй не потрібне життя з дитиною та мітлою.

У неї був щільний графік, крім роботи вона намагалася поєднувати і спортзал, і відпочинок. Бракує ні бажання, ні часу поспілкуватися з кимось із цілої купи залицяльників. Взагалі, Крістіна часто чула на свою адресу фразу «я її не вартий». Багато хто думав, що якщо вона красива і доглянута, то по зубах вона лише багатенькому дядьку. Вважали, що не вивезуть її фінансово, а також не зможуть відповідати. Ось так і Христина залишилася одна… гарна недоступна троянда, яку хочуть, але нічого не роблять, щоб отримати…

Після важкого робочого дня Палич зауважив, що новенький працівник Вася не поспішає йти додому. — Що, знову теща дістає? Вася понуро похитав головою. Він був з дитячогo бyдинку. Як випустився, то йому була покладена квартира. Вася дуже хотів собі справжню люблячу сім’ю, тому став старанно працювати на будівництві У Палича, щоб заробити грошей на майбутнє життя. Адже ніхто не знає, в який день ти можеш зустріти свою долю. Так і вийшло несподіване знайомство Васі та Іри. Після роботи хлопець, як зазвичай повертався додому. Погода була дощовою, швидко темніло. На зупинці сиділа красива дівчина і плакала. — Вам чим-небудь допомогти? — запитав Вася. Дівчина підняла свої заплакані очі, ледве заспокоїлася і почала: — Я з подругою в барі сиділа.

Тут з нею якийсь хлопець познайомився, ну вони і пішли разом танцювати. А потім зовсім про мене забули і поїхали. А мені довелося за нас трьох заплатити в барі, гроші тільки на автобус залишилися. А він поїхав, останній. На таксі мені не вистачає, — і дівчина знову стала плакати. — Розумію … але грошей у мене самого немає, зарплата тільки через два дні. Ви можете залишитися у мене, спати на дивані, а я на підлозі. Не бійтеся, я просто допомогти хочу. Залишитися у милого хлопця на багато безпечніше, ніж на вулиці, тому дівчина погодилася. Вони в цей же вечір зрозуміли, що створені один для одного. Стали зустрічатися, незабаром одружилися. Іра переїхала до Васі, наpoдилася дочка. У Іри прекрасна мама, смачно готує, аж пальчики оближеш. І з онукою готова посидіти в будь-який день, одним словом, теща просто золота людина. Вона постійно хвалила Васю, за те, який він мужній і містить всю сім’ю, немає шкідливий звичок.

Тільки ось з часом, теща стала змінюватися. Більше з’явилося претензій, якихось непорозумінь. Часом вона могла підняти голос, потім ігнорувати. Іра нічого проти своєї мами сказати не могла, сама її боялася. Ось і Вася молодий хлопець, не знав, що робити зі своєю тещею. Тоді Палич вирішив все залагодити. Він сам себе запросив у гості до Васі. Прийшов в костюмі, з зачіскою, цілий пакет продуктів і троянди для тещі. Представився другом і старшим помічником Васі, і тут же почав розмову з тещею. Засипав її комплементами, і за зовнішність, і за смачну вечерю. Несподівано, але Палич з тещею стали бачитися частіше, вона навіть до нього в гості приїжджала. І обидва вони так змінилися-Палич на роботі став поблажливіше, не залишав мужиків допізна. Теща ж стала такою, якою була при першому знайомстві. — Паличу, як тобі це вдалося? — Ех, Васька, учись. Просто часом усвідомлюєш, що на самоті довго не протягнеш. Людині завжди потрібна людина.

У мене була тітка Катя. Мама з нею не спілкувалася, чому я не знала. Але й тітка загалом не рвалася з нами спілкуватися. Я знала, що у мене є дві двоюрідні сестри – Даша та Настя. Знала, що Настя старша, а Даша навчається у медінституті. Більше мені нічого не було відомо. У моєму житті одна мить настали сkладні часи. Не ста ло моєї мами. Ми з татом ледве трималися. Я була на останньому курсі університету. Наступного дня після мого випускного не ста ло тата. Після мами я відмовилася від своєї частки у домі на користь батька, а він написав дарчу на весь дім на мене і сказав ”не вірити їм”. Я не зрозуміла, що він мав на увазі, але все з’ясувалося. Все життя, скільки я пам’ятаю, тато ніс маму на руках.

Вони були без розуму один від одного, мабуть, через це тато почекав, поки я випустусь з університету і пішов прямо до мами. Приблизно в цей час, коли я намагалася ви жити після таких уда рів долі, мені дзвонить Даша і каже: — Юль, привіт. Слухай, я у справах за тиждень приїду до Москви. Можна, ти маєш 2 дні залишитися? Я подумала, ну студентка, їй буде сkладно однієї у великому місті, тут хоч би я житлом допоможу. Заперечувати не стала, тільки-но попросила попередити за день до приїзду. Настав день Х. Даша приїхала і одразу звернула увагу на моє житло: — Непогано ти влаштувалася, сестричка, тільки, ось, чи надовго… Потім вона сказала, що нам треба поговорити сер йозно.

Даша розповіла мені, що Настя насправді моя рідна сестра по батькові, просто після її народ ження мій батько пішов до моєї матері та залишив тітку з дитиною у руці. Власне, через це моя бабуся залишила всю спадщину тітці, через це мама та тітка не спілкувалися. Але це все зі слів Даші. Вона розповіла це, виявилося, щоб підготувати мене до того, що моя тітка і Настя хочуть пози ватися до мене. Даша сказала, що вони скоро теж приїдуть у місто, і тоді все дізнається. Я подумала: ”Квартира мені перейшла по дарчому батькові. Чого вони хочуть домогтися су дом? Навіть машина куплена на моє ім’я, тобто тут теж не ловити нічого.”.

Я сказала Даші, що чекатиму їх і поклала її спати. Я теж лягла, але ближче до світанку прокинулася від шарудіння папірців. Даша стояла з увімкненим ліхтарем і копалася в моїх документах. — Даш, що ти робиш? — Запитала я, і Даша від несподіванки впустила телефон і роз била екран, — Я гостинний чоловік, але всьому є міра. Іди зараз спати, а вранці я тебе відправлю до себе. Сказала я і повернулася до сна. Після цього про Катю та її дочок я більше не чула. Крім двох випадків, коли мені зателефонувала Катя і сказала, що я незаkонно живу в будинку сестри, і коли зателефонувала Даша і зажадала відремонтувати її телефон, який постраж дав з моєї ви ни.

Планував поїхати на роботу пізніше, ніж звичайно, і виспатися, але довелося встати о 6-й ранку. Двоюрідна сестра Зоя написала, що їй потрібна допомога, мати її почувається погано. Останнім часом Зоя дзвонить і пише мені щодня, то їй треба. Ремонтом допомогти, то відвезти до матері. Вона не питає мене, зручно мені чи ні, вона просто пише, і я маю залишати всі справи і мчати до неї. Ось і зараз так. Я попередив усіх на роботі, що не буде. Дружина каже, що вона мною користується як безкоштовним таксистом, та й не лише як таксистом. Варя часто ображається на мене за те, що я кидаю все і біжу до своєї родички. Приїхавши до неї, я побачив сім сумок.

Вона вирішила, що коли ми їдемо до села до її матері, то треба відвезти їй все, що планувала за місяць. — Ну, ти ж на машині, якраз усе відвезу і мати побачу. Їй, до речі, стало краще. Але я подумала, що ти все одно їдеш, навіщо тобі відправляти додому, якщо можна відвезти речі. Як добре, що ти маю. Я сердився сильно. Вона просто мною грала. Коли треба кличе, кудись треба відправляє, а я як дурниць відмовити не можу. Всю дорогу вона розповідала про складність її життя. — Як погано, що я не вийшла заміж. Зараз би чоловік допомагав. Раніше рідний брат допомагав Іллюша, а зараз його дружина мегера заборонила йому зі мною спілкуватися. Чи бачите я його експортую. Дурцю вона, сім’ї треба допомагати.

Я ж права? Як я заздрив Іллі, він зміг позбутися Зої. Варя не забороняла мені допомагати їй. Вона іноді ображалася на мене, коли я скасовував спільні плани заради Зої. У місто ми заїхали пізно, я спочатку відвіз Зою додому. Перед тим, як вийти з машини, вона сказала: — Я знаю, що в суботу та неділю ти відпочиваєш. Мені якраз у п’ятницю ввечері привезуть меблі. Приходь до мене в суботу десь об 11, бо наймати майстра дорого. Та й ти краще за будь-якого майстра збереш мені меблі. У мене були плани, ми з дружиною мали піти в гості друзям. Коли я сказав про це Зої, вона образилася. — Ти такий самий підкаблучник, як і Ілля. Не можеш сказати, щоби перенесла зустріч? Чи не чоловік чи що? Я розлютився, попросив її вийти з машини, а потім заблокував її номер. Більше бачити її не можу.

Довго шукала своє щастя Інна, знайшла того чоловіка, якого шукала довгі роки. Але виявилося, що все це вона придумала лише в голові. Інна вбігла на кухню до своєї кращої подруги Лізи, зачинила міцно-міцно двері, щоб ніхто раптом не почув, і почала розповідати те, що сталося. Чоловік Лізи неодноразово чув історії Інни і йому теж було цікаво послухати, що ж цього разу здивувала Інна. Але при спробі увійти на кухню, Інна щосили зачинила двері прямо біля його носа. Ліза навіть злякалася, що чоловік без носа залишиться. А справа була ось у чому: рік тому вона зареєструвалася на сайті для знайомств. Так вийшло, що один чоловік зміг розтопити її серце. Своїм розумом і продуманими кроками він досяг її розташування. Федя здався їй душевним, чуйним, і здавалося, всі його муки і муки робили його навіть благороднішим. Інна любила гітару, і коли він грав для неї, її душа розцвітала яскравими фарбами, серце Інни билося дуже швидко, і навіть її груди об’ємного розміру не були перешкодою цьому.

Федір підкорив Інну, вона хотіла вся належати лише йому. Федір кілька місяців запевняв Інну, що розлучається з дружиною. Але це розтяглося надовго, і Інна усвідомила, що швидше за все навіть його дружина не в курсі, що вони вже давно розлучаються. Та ще й до того приходив до неї додому, почував себе як удома, вимагав, щоб його годували. Той ще зухвалий! Все це вивело Інну із себе. Вона висунула ультиматум: «або йдеш до дружини або тоді вже залишайся зі мною!». Федько розлютився і почав звинувачувати її в нещирості, обзивав, казав, що вона така сама, як і всі, і те, що ніколи його не любила. Інні було прикро від його слів. Після сварки Федір зник і більше не повертався. Інна всерйоз закохалася у нього. Розставання далося їй дуже важко. Після цього вона не могла ні на кого дивитися і ні з ким знайомитись. І ось коли вона вбігла на кухню, Ліза чекала новини про те, що в неї хтось з’явився. Але не тут було.

Інна розповіла, що їй написав цікавий чоловік – Степан, але фотографій він своїх не надсилає, мовляв, посада не дозволяє. Інні здавались дивними його запитання. Вона поділилася з Лізою тим, що підозрює Федю, який написав їй через цю сторінку. Чоловік Лізи зайшов на кухню і почув це. Він запропонував рішення: — Ліз, відкрий сторінку, поговори з ним, спробуй зустрітись. А раптом і справді той. Інна здивувалася, що чоловік Лізи сказав щось розумне. Саме так вони і вчинили. Чоловік Лізи починав нервувати, що дружина вечорами листується з якимсь Степаном, на що отримував відповідь: Ти сам це запропонував. Нарешті настав довгоочікуваний день. Інна описала Федора, тому Ліза мала чітке уявлення про те, як він виглядає. Вони зателефонували Степанові за відеодзвінком, і, виявилося, це лисий, коротенький чоловік з досить приємними рисами обличчя. Ліза розповіла про це Інні, та зраділа та побажала далі спілкуватися зі Степаном. Чоловік він був і справді добрий.