Я хочу зізнатися в тому, що нена виджу свою дитину і не можу прийняти ні її, ні її маму. Але перед тим, як засуджувати мене, дочитайте моє зізнання. У свою дружину я закохався по вуха з першого погляду. Потім я довго добивався її, але виявилося, вона весь час мене теж кохала, але кокетувала зі мною. Загалом, зустрівшись рік, ми вирішили узаконити наші стосунки і скоріше зайнятися дітьми, адже ми обидва мріяли про свою маленьку копію, що бігає по дому. Ось тут у нас почалися проблеми.
Після довгих спроб мені поставили діаrноз: я безnлідний. Я був зламаний, адже на моїх очах усі мої мрії перетворилися на пилюку. Проте моя дружина знайшла дуже своєрідний спосіб вирішення проблеми. Минуло кілька місяців після мого діаrнозу, а моя дружина «втішила» мене новиною: вона була ваrітна. Не знаю, чим керувалася моя дружина, але після довгого тиску з мого боку вона зізналася, що зра дила мені заради добра нашої родини, і зра дила вона, поки я був у відрядженні.
Мені навіть писати це смішно: «зра дила заради блага нашої родини». Природно, наступного ж дня я зібрав свої речі і переїхав на якийсь час до готелю, поки не знайду собі орендоване житло. Через два дні я подав на розлу чення, адже мені було гидко жити з цією жінкою в одному будинку і при кожному погляді на неї розуміти, наскільки я ущербний. Чесно, я люблю свою дружину, але в той же час вона мені гидка, як і її не народжена дитина. Я не зможу їх прийняти, скільки б дружина не говорила, що дитина – щастя і не має значення, хто її біолоrічний батько.
