Чо р на заз дрість: збудував для тещі будинок, а вона передарувала його заз дрісному синові.

0
16

У Вірменії прийнято ставитися до старших з повагою. Я завжди допомагав та підтримував свою тещу. Вона рано втра тила чоловіка, тож сенсом життя для неї стали діти. Іра була не молодшою дочкою. Із нею ми познайомилися на роботі. Не пам’ятаю, як ми почали спілкуватися, але її поява в моєму житті стала найсвітлішою подією. Ми з Ірою одружилися швидко. Поїхали у весільну подорож Вірменією. Я намагався її познайомити з культурою та традиціями своєї країни. Вона навіть почала вчити вірменську, щоб спілкуватися з моїми родичами. Через рік Іра наро дила мені спадкоємця, назвали його на честь мого батька – Артемом.

Оскільки ми з дружиною працювали, нагляд за сином ліг на тещу. Вона й рада була його доглядати. Спочатку відводила до дитячого садка, потім до школи. Вона жила у нас, тому часто готувала та робила з Артемом уроки. Я вдячний їй за виховання сина. Якось перед її днем народження я запитав її, що вона хоче в подарунок. Вона, соромлячись, відповіла: — Добре було б будинок збудувати в селі. Дитині потрібне свіже повітря, та й вирощувати я могла б натуральні овочі. Маленьку ділянку, більшого просити я не смілюсь. Я тещу почув. Наступного дня куnив двоповерховий будинок зі своїм городом та оформив на неї. Щастю тещі не було меж. Коли син закінчив школу і вже нагляду бабусі не потребував, то вона переїхала до села.

У тещі був син Сергій, він ніяк не міг налагодити своє життя. Завжди без rрошей і завжди у борrах. Дружина говорила, що він заздрить їхньому благополуччю, тому спілкуватися не хоче. Теща вирішила брата із сестрою примирити, тому після Нового року запросила їх сім’ями до села. Накрила чудовий стіл, навіть приготувала вірменську товму. Сергій розмовляв мало, натомість багато пив. Коли Іра запитала його про роботу, то він завівся. — Яка тобі різниця! Все одно, я краще за вас. Навіть цей будинок тепер належить мені. Тещі довелося розповісти, бо в Іри почалася істерика. Вона пояс нила, що синові потрібніше, а ми ще заробимо. Дружина на матір об разилася, а мені було байдуже. Дім я їй подарував, тому вона могла з ним розпоряджатися на свій розсуд.