Незабаром у мене буде день народження. І ось буквально вчора взагалі несподівано з’явилася свекруха. Зателефонувала і поцікавилася, як у мене справи, як зі здоров’ям і все таке. Я відповіла, що все добре, що ніхто не хвօріє. І вона така раптом: -Слухай-но, доню (доню? Вона ніколи мене так не називала!). У тебе скоро день народження. Відзначатимеш? Ми вже давно не були у вас. А так хочеться посидіти із вами. У тебе завжди смачна їжа. Я люблю те, як ти готуєш. Мені аж незручно стало від такої несподіваної похвали: -Так готую як завжди. А день народження відзначати не будемо. У мене купа планів наступного дня. -Яких планів?
До ресторану, може, підете? Дорого ж. Краще купіть більше м’яса, і приготов вдома. -Мій день народження. Як хочу, так і святкуватиму. Вона ще довго хотіла добитися у мене зізнання або змінити мою думку, але я твердо стояла на своєму. Та й чоловік був на моєму боці. Після цього я покохала його ще більше. Щоправда, залишилося неոриємне відчуття, що свекруха на мене օбразилася. Взагалі, так їй і треба. Я вже 5 років намагалася добитися її розташування, догоджала у всьому. А тепер житиму і робитиму так, як мені захочеться самій.
