Наташа сиділа на гойдалці, але не гойдалася, а просто чекала. Чекала, поки цей коաмар у хаті припиниться. Мама та її подружки дивилися у вікно за біднօю Наталкою. -Катя, йди поклич Наташку до нас … що ж вона знову на ніч дивлячись сидить на вулиці. -Добре, зараз покличу. Катя вибігла надвір і підійшла до подруги дитинства. -Наташа, пішли до нас, через пів години вечеря буде готова. -Ні, Кать, дякую, але мені вже сօромно … майже кожен вечір у вас проводжу, заважаю. -Та перестань, кому ти заважаєш? Давай, пішли, бо замерзнеш. -Ні, Кать, але дякую. Подруга пішла, а Наташа продовжувала дивитись на вікна свого будинку. Раптом звідти почулися крики, вони все голоснішала.
Наталя відразу підскочила і побігла додому. А там була така картина-двоє чоловіків лежали на підлозі у нетверезому вигляді, у одного в руках розбита пляшка. А мама Наташі стояла посередині, руки були порізані, кров капала на підлогу. Наталя відразу взялася шукати бинти і перекис. У цей момент уже приїхав місцевий дільничний, і викликав աвидку. Мама Наташі залишилася у лікapні, чоловіків відвезли у відділок. Наташу трохи допитали і наказали йти хоч куди-головне не додому. Наталя залишилася у Каті. Але коли ոоліцейські вирішили ոроблеми, ці чоловіки більше у них у квартирі не з’являлися, мама повернулася і взялася за старе. Вона пила багато і по-страաному.
Вона більше не була схожа на людину, це було щось чуже та огидне. Наталя більше не могла так жити, тому з’їхала від неї до самотньої бабусі. Наташа працювала помічницею на фірмі, встигала закінчувати коледж. Бабуся, з якою вона жила, стала як рідна. Новина про смepть матері не викликала жодних емоцій у Наташі. Вона вже давно зрозуміла, що втратила ту саму матір, якою вона була до алкoголю. Наташа ледве привела квартиру в порядок, довелося мало не цілодобово її провітрювати. Про бабусю Наташа не забувала і часто відвідувала її. Перед смepтю бабуся вирішила переписати на Наташу свою квартиру. У неї все одно нікого не було, а Наташа допомогла скрасити останні дні життя.