«Стала kоровою, виходь вже на роботу, а то зовсім розт овстієш». Від слів наха бної матусі в садку я мало не kинулася в сльо зи

0
41

Моєму синові нещодавно виповнилося 2 роки. Я сиділа вдома в декреті. Дитину записала в садок. Думала, що покличуть з 3 років, але покликали раніше. Після того, як дитина почала ходити в садок, я приходила додому, займалася господарством, потім сиділа дивилася серіали. Ми живемо в однокімнатній квартирі і вдома не так вже й багато справ. Я закінчую всю роботу всього за годину або дві, потім готую обід, вечерю. З часом вийшло так, що я помітила: набрала ваrу, погладшала. Звичайно, я не сильно переживала з цього приводу, але і не ра діла.

Так, мені було неприємно, зайві кілограми не радували, але я нічого не робила для того, щоб схуднути, позбутися зайвої ваги. Пішки ходити я особливо не любила. Сиділа в основному вдома: вирішила зібратися з силами, щоб потім вийти на роботу. Я дуже сильно втомлювалася, у мене була післяпологова деnресія, і мені дуже хотілося відпочити. У садку я спілкувалася з іншими мамами. Серед них була одна жінка, яка любила роздавати всім поради, так як була доглянута і ділова. Вона мені не дуже подобалася. Стала давати поради. Говорила, що працювати дуже важливо, дорікала мені, що я сиджу вдома і не працюю.

За її словами, Я через це і розтовстіла. Її слова мене зачепили. Я думаю, що це прояв нетактовності. Як реагувати на таких нетактовних і грубих людей? Я дала їй зрозуміти, що мені неприємні її слова. Вона стала виправдовуватися, мовляв, заради мого блага говорила все це. Мені дуже хотілося поставити її на місце, але я промовчала, так як не хотіла обра зити її. В глибині душі я зрозуміла, що вона все ж права: я розпустила себе. Хоча я вважаю, що не можна лізти в чуже життя і роздавати поради, особливо, коли люди не потребують них.