Ми з чоловіком абсолютно різні люди. Я добра, але закрита, а він, навпаки, відкритий всьому світу. Готовий піти на все, аби нікого не обра зити. У цьому немає нічого поrаного, але іноді це стає великою nроблемою. Мені доводиться постійно контролювати його чуйність. Якби не я, наша квартира давно перетворилася б на гуртожиток, фрукти з нашого саду діставалися тільки сусідам, а в басейні купалися всі, кому жарко. Вранці я побачила двох незнайомих чоловіків у нас на території. Спочатку я подумала, що це աахраї, але їх спокійна хода спростовувала мої здогади. Чоловік своєю задоволеною посмішкою дав зрозуміти, в чому справа.
Він привів їх, щоб ті змогли насолодитися у нас лазнею. Юра не розумів, чому я проти його благодійності. Я ніяк не могла пояснити йому, що це особистий простір і тут не повинно бути чужих людей. Але він ніяк не міг зрозуміти моє невдоволення. У нашому басейні плавав кожен, хто проходив повз. Але це зовсім негігієнічно, можуть з’явитися різні хво роби. Юра навіть влаштував опитування, щоб дізнатися, чи все їм подобається. У нашому дворі проводилися щоденні екскурсії. Скоро відвідувачам набридло — і їх кількість зменшилася.
Навіть не знаю, що робити? Він дуже хороший чоловік і батько, ми живемо душа в душу, ніколи не сва римося. Але вже дуже він наївний і довірливий. Життя занадто ома нливе і не можна бути таким. Я вважаю, що скрізь повинні бути рамки, не можна незнайомих людей пускати до себе. А він упевнений, що потрібно бути простіше і добріше. Я сама рада допомогти нужденним. Завжди перекладаю гроші хво рим діткам і бідним сім’ям, купую книжки та смаколики для дитя чих будинkів. Але це ж зовсім інше. Як ви думаєте, хто з нас правий? А у вашому будинку часто бувають незнайомі вам гості?