Тільки після весілля я зрозуміла, яку nомилку я зробила. Чоловік – доросла людина, а його мати все ще питає, чи поміняв він тру си

0
108

8 років тому я зробила найсерйознішу помилку у своєму житті – вийшла заміж за Івана. На той момент мені було 24, а йому – 27. До весілля ми разом не жили, тому що вважали співжиття до весілля чимось несерйозним. Весілля ми зіграли за гроші, подаровані моїми батьками. Цієї суми не вистачило б ні на іnотеку, ні на щось інше, а винаймати квартиру ми не хотіли, адже з якого дива якийсь дядько повинен говорити нам, як жити і що де ставити?! Тоді мати Івана запропонувала нам пожити з нею, а ми подумали, чому б і ні, адже вона жила у двокімнатній квартирі одна.

Інша кімната була вільна, от ми й в’їхали туди. Зі свекрухою у мене були добрі стосунки. Вона ніколи не втручалася в наші справи, не «допомагала» мені порадами, не хвалилася своїм досвідом, загалом, у господарстві вона мені не заважала, але дещо мене дуже бентежило. Тільки після весілля я дізналася, що мій чоловік — жа хливий синок мами. Його мама сама готувала йому їсти, прибирала за ним, навіть ліжко він заправити не вмів.Всі ці турботи дісталися мені. Я готувала на всю сім’ю, забиралася за всіма, прала, гладила… а воно мені треба було?

Що дра тувало мене ще, це те, що свекруха говорила з моїм чоловіком, як із 5-річним хлопчиком, а той зніяковіло відповідала на запитання матусі. — Ванюша, ти поміняв тру си? А помився як слід? А ти ситий, синочку, скажи? — Запитувала свекруха 35-річного мужика. Ну, скажіть це нормально? Мені нікуди переїхати, доводиться жити в будинку свекрухи на її правилах і стримувати себе, щоб не блювати після кожної їхньої розмови.