Лейла жила на селі майже все своє життя. Тут її сім’я, діти, свій будинок, своє господарство. Втомлена від повсякденних справ Лейла мріє про життя в місті. Вона ж там навчалася, ось і мріє про міське життя. Коли не треба стежити за тваринами, все є під рукою, не треба топити піч. Після роботи можна розслабитися та пити спокійно чай. Тут справа не лише у втомі, а й у підтримці від чоловіка. Той взагалі не займається дітьми, а їх троє, двоє з яких хлопчики, а вони можуть відмовитися від уроків, вере дувати, і з ними треба возитися. Єдина донька Ніна тільки й допомагає мамі з господарством, з кухнею та з усіма справами. Ось і сумуючи за міським життям, Лейлі довелося поїхати туди на кілька днів, але не на відпочинок, а до ліkарні. У неї почалися гострі бо лі біля աлунка.
Вона терпіла кілька днів, але згодом зрозуміла, що щось не так. Та й, на її подив, діти та чоловік одразу погодилися відправити їй у місто. Запевняючи, що все буде гаразд, сім’я проводила її до станції. Лейла поговорила з сестрою, яка живе в місті, і сестра була дуже рада її приїзду. Перший день у місті пролетів швидко та непомітно. Ліkарня, обсте ження не дали їй відчути те, чого вона так довго хотіла. Потім наступного дня. Коли вона підвелася, не знала чим зайнятися. Але це Лейла, не змогла ж вона просто лежати. Ні, вона вирішила сніданок готувати, але, відкривши холодильник, зрозуміла, що там нема з чого можна приготувати. Були лише яйця, і вона вирішила зробити омлет.
Чоловік сестри та й сама сестра були в легкому աоці від накритого столу на сніданок. Але ніхто нічого не поїв – крім дітей. Виявляється, подружжя снідає не вдома, а в кафе. Сестра Лейли майже нічого не їсть, бо має дієту. Це з’ясувалося наступного дня. Через 3 дні Лейлі дуже хотілося додому. Вона не розуміла цього життя і їй не подобалося все це. Лейла сумувала за домом, за дітьми, радісним поглядом, коли бачили накритий стіл. Через 10 днів з її здоров’ям все було нормально, і вона була дуже рада поверненню додому. Вдома на неї чекали діти, чоловік. Вона за цих днів дуже скучала за ними. Та й за її сільським життям теж. Повернувшись із міста, вона ще енергійніше стала виконувати справи по дому, постійно готувала, забиралася. Але робила вона все це з любов’ю та з розумінням того, що їй подобається життя на селі.