«На чоловіка сестри подивися, який хороший, на відміну від твого». Мама терnіти не може мого чоловіка — і мені це вже остаточно набри дло

0
190

Сестра вийшла заміж за забезпеченого чоловіка зі своїм бізнесом. Мама не могла натішитися, коли бачила їх разом. — Моя дочка, розумниця. Правильний вибір зробила, тепер як принцеса жити буде-говорила вона. Коли ж я привела додому свого Женю, щоб познайомити з нею, мама поводилася неkультурно і неви ховано. Могла спокійно скривити обличчя, коли дивилася на нього, розмовляла з ним зверхньо. Через годинку Женя пішов додому. А мама почала читати мені лекцію про те, що жити з «ни щебродом» не можна. — Він жалюrідний студент. Ти збираєшся жити з ним в гуртожитку або все життя горбатитися на іnотеку? Краще попроси сестру: вона тебе прилаштує до гарненького чоловіка. А то підібрала цього хлопчиська і заміж вже готова-сказала вона мені.

З мамою ми говорили на підвищений тонах, я не могла погодитися з нею.Тому зібрала речі і пішла до подруги; через кілька днів ми з Женею зняли квартиру. Одружені ми близько трьох років, живемо душа в душу, але мама не вгамовується. Не було і дня, щоб вона не дзвонила і не хвалила чоловіка сестри. — Свєто, мені допомога потрібна. Скажи своєму, нехай прийде до мене до 14 години. Я б Сашу покликала, але він працює, у нього як-не – як свій бізнес-говорила вона, та так зарозуміло, що мені не хотілося їй допомагати. Женя до всього ставився спокійно, він був радий з’їздити до тещі і допомогти. Він намагався з нею налагодити контакт, але мама і не мала наміру бути з ним милою. Вона все до такої міри посилила, що я тепер навіть з сестрою нормально спілкуватися не можу.

Відчуття, що ми не маємо права з ними спілкуватися, тому що вони багаті, а ми жебраkи. Так би мовити-не наш рівень. З мамою я більше спілкуватися теж не можу, тому що вона переходить всі межі. На дні народ ження вона безпосередньо сказала, що наш подарунок не дуже в порівнянні з подарунком сестри. — Краще нічого не дарувати, ніж дарувати таку дешевку-сказала вона за столом. Мені було nрикро до сл із, але чоловік мене заспокоював і вмовляв не обра жатися на неї. Але мама сама підлила масла у вогонь, сказавши, що мій чоловік-ніякий. — На чоловіка сестри подивися, який гарненький, на відміну від твого. Це була остання крапля. З нею спілкуватися я більше не маю наміру. Нехай тепер до свого улюбленого зятя з усіма nроблеми звертається.