— Ваню, а мама твоя вдома? — спитав дядько Федя через паркан. Ваня сидів на ганку будинку, а перед ним валявся велосипед. — Вдома. Тільки вона спить. Дядько Федя відчинив хвіртку і увійшов у двір. — Що з тобою трапилося? Чому б тобі не покататись на велосипеді? — Запитав дядько Федя. — Зламався, — сказав хлопчик. Федір підняв велосипед: -Так, ланцюг зірвався, зараз починемо. А ти що сьогодні їв? — Манну кашу. Не люблю її холодною. -А Вона була холодна? — Мама сказала, щоб я ніколи не вмикав газ. Дядя Федько видихнув. Було ясно: Олена спала, а Ваня снідав учорашньою манною кашею. Всі в селі знали, що Олена була великою шанувальницею сну і такою ж великою противницею роботи. Вона не пила, була досить-таки охайною.
Ніколи не працювала, а рік тому помер її чоловік-годувальник, і вона залишилася з дитиною одна. Коли знайомі радили їй влаштуватися на роботу, вона тільки обурювалася: «А на кого я повинна залишити сина?». У селі був дитячий садок, куди Ваня ходив, коли тато ще був. А зараз вставати вранці і збирати дитину в садок було для його матері непосильною справою. — Так, Ванько, моя тітка спекла пироги. Пішли до неї. І вони весело поїхали. — Федір, Віра зателефонувала. Сказала, що має пенсію через місяць, а потім вона приїде ще на тиждень. Я прошу, щоб Ваня не йшов. І ми все одно його не кинемо. Віра Павлівна – свекруха Олени та бабуся Вані. — Хто тобі телефонував? Чого ти приїхала? — Почала Олена. -Я не збиралася питати у тебе. Сперечатися зі свекрухою було марно.
— Ти найледачі тварюка, яку коли-небудь бачив світ! — В один голос говорили сусіди. — Не хочеш працювати – є город. Пошкодуй свого сина! Віра неодмінно нагодує його та приголубить. А ти молода, здорова, йди працюй. — Якщо ви почнете сваритися через Ваню, то я буду на боці Віри – підхопила інша. -Та пішли ви… Наступного разу Ваня приїхав у магазин на велосипеді з грошима та листком паперу, де бабуся Віра написала, що їй треба купити. Люба склала все за списком у сумку, відрахувала гроші і запитала Ваню: — А чому мама чи бабуся не прийшли? – Бабуся копає грядки, а мама на роботі. — Ванечко, а де твоя мама працює? — Здивовано запитала продавщиця Люба. — Звикає до пошти. — Що означає »звикає»? — А бабуся сказала мамі: «Йди, звикай працювати».
