Адже кажуть, що легких та безтурботних стосунків не буває. Але Сашко був категорично не згоден із цим твердженням. І кілька років йому вдавалося доводити протилежне, доки в його житті не сталося дещо… Але давайте все по порядку. Сашкові було двадцять п’ять, коли йому усміхнулася фортуна і він у спадок від бабусі отримав значну суму грошей. Потрібно віддати йому належне, що він не розтратив їх даремно, а грамотно розпорядившись ними. Витратив гроші з розумом – придбав маленьку однокімнатну квартиру, але добре обставлену й у центрі міста. Він уже уявляв, як сильно у нього підвищиться якість життя і налагодяться справи на особистому фронті. Хоча, незважаючи на це, він не збирався одружуватися.
А планував пожити собі насолоду, без зобов’язань. Ось що він любив казати: — Навіщо взагалі потрібен шлюб, та ще й у такому віці? Я що так схожий на дурня? Мені просто потрібен хтось, щоб допомагав мені в побуті: зі збиранням, приготуванням і так далі. Але щоб потім не було ніякого подальшого поділу майна, виносу мозку та аліментів! Я вигадав ідеальну схему! На роль «якийсь» він привів у будинок ні помічницю по дому, а дівчину, яка давно була до нього небайдужа. Він спочатку був із нею нечесний. Наговорив їй гарних слів, зробив пару подарунків та пообіцяв їй гори згорнути заради неї, і вона погодилася. Спочатку він думав, що ці відносини довго не продовжуватимуться. Але надто вже камфорним було життя з цією дівчиною.
Вона виявилася дуже гарною господаркою, у неї був спокійний і поступливий характер, до того ж вона була гарна. Тому ці стосунки тривали майже п’ять років. І все було добре, і йшло за планом. Сашко був упевнений, що перебуває на стадії відносин «ніхто нікому нічого не винен». Однак, яке ж було його здивування, коли його дівчина зробила йому сюрприз. Вона повідомила йому, що незабаром стане батьком. І все б нічого, але в цій історії найбільше шкода дівчину, яка досі ні про що не здогадуємося і їхню майбутню дитину, яка матиме такий безсердечний і розважливий татусь.
