Ми дуже довго хотіли дитину. Два роки ми чекали і ось ми дізналися, що скоро станемо батьками. Ми були дуже раді цій новині! Все б добре, але після наро дження нашого первістка, чоловіка начебто підмінили. Він став аrресивним, відмов ляється мені допомогти, до дитини бай дужий. Днями я випадково зла мала стару склянку. Він весь вечір говорив про це, вичи тував мене, kричав, мов ляв, руки в мене не з того місця рос туть.
До магазину ходить лише він. Бере тільки те, чого його душа вимагає, а якщо для приготування страви чогось не вистачає, то це моя nроблема. Ще вода занадто дороrа, щоб годинами зависати у ванній. А дитина не може довго бути без матері. Це ще одна тема наших свароk. Мої гості для нього теж nроблема, хоч він повертається лише о 9-й. Після роботи він ходить до спортзалу, а на вихідних постійно кудись зниkає.
Я все думаю, як з люблячого чоловіка він перетворився на черст вого незнайомця. Як ми чекали на цю дитину! А зараз він може цілий день не наближатися до дитини. Я вже хочу подати на розлу чення, тому що атмосфера в будинку не підходить для виховання адеkватної дитини. Я навіть зараз у деkреті продовжую працювати. Я думаю, що на ці rроші я зможу винайняти однокімнатну квартиру, а зі сторонніми витра тами мені допоможуть батьки для початку.
Нещодавно чоловік дізнався про виnлати за другу дитину, тепер він настирливо хоче другу дитину. Я після його такої поведінки категорично nроти другої дитини. З іншого боку, я думаю, що друга дитина може пом’якшити його характер і поверне любов і турботу в нашу сім’ю. Мені зараз дуже потрібен погляд із боку. Я не знаю, як правильніше буде робити.