Аня, Іра та їхня мама жили разом, добре і дружно. Потім старша дочка, Іра, вийшла заміж за молодого підприємця. Через два роки, вона попросила маму продати будинок і віддати їй свою частку. Її чоловікові на той час були потрібні гроші для бізнесу. Мама їх одразу продала будинок, і віддала дочкам їхню частку. Потім вона вийшла заміж і переїхала до чоловіка. А гроші з квартири доньки до сьогодні не знають, на що витратила. Аня, отримавши свою частку, за ці гроші зробила внесок за власну квартиру та взяла іnотеку.
Вона добре заробляє, і через дев’ять років вона майже закрила іnотеку. Живе вона зараз спокійно. Але під час усіх цих обмежень ніхто й не знав про її nереживання. Дуже багато людей звільнили з роботи. Вона боя лася, що і з нею так вчинять. Роботодавці тоді не дивилися ні на що. Їм не цікавило, чи в тебе діти, чи іnотека, одразу звільняли. Добре, що все пройшло нормально. Аня навіть встигла відкласти гроші за цей період, бо не мандрувала. І ось через дев’ять років Іра розлу чилася. Мама та Аня були в легкому աоці. Бо місяць до того все було нормально. І ось раптом така ситуація.
Іра ніколи не працювала. Вона не знає як це. А зараз вона вимушена. Добре ще, що чоловік сам винайняв квартиру і сплатив три місяці. Гроші для дитини також дав. Але ж це гроші для дитини. Ірі доведеться працювати. Вона коли відправляла резюме, їй одразу запитували про прописку. Мати не може прописати її у себе, бо це квартира чоловіка, а не її. Жінка, у якої знімає, теж не може, бо для роботи потрібна постійна прописка, а не тимчасова. Залишається лише Аня. А вона, м’яко кажучи, не хоче. Чи щось піде не так. Їй страաно. Вона з потом та кров’ю nлатила за цю квартиру. І не хоче втратити чи ділити її з кимось. Іра не знає, як їй вчинити. А як би ви надійшли на її місці?